СОБЫТИЯ & ФАКТЫ

ішов з життя Олександр Павлович Жаров, колишній перший заступник голови Херсонської обласної державної адміністрації.

Досвідчений керівник, висококласний фахівець, талановитий організатор Олександр Павлович народився 19 січня 1947 року на Херсонщині в селищі міського типу Чаплинка. Освіта вища. У 1969 році закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут за спеціальністю «гідромеліорація», а в 1985 році Вищу партійну школу при ЦК Компартії України.

Трудову діяльність розпочав старшим інженером-меліоратором Управління зрошувальних систем у Чаплинці. З 1968 по 1970 рік служив в Радянській Армії. Після демобілізації працював інженером в Херсонському сільськогосподарському інституті, майстром ПМК № 117 Управління «Укрводбуд» (1971 -1974).

У 1974 році переходить на партійну роботу. Спочатку - інструктор Чаплинского райкому партії, а потім заступник завідувача сільгоспвідділом Херсонського обкому партії.

З 1986 по 1995 пік - заступник начальника, начальник обласного Управління меліорації і водного господарства. У 1995 -96 роках - доцент Херсонського сільгоспінституту. З 1996 по 1998 рік - головний державний експерт Управління праці та зайнятості населення по Херсонській області.

У вересні 1998 року його призначають заступником начальника Управління економіки. Через рік стає заступником начальника Апарату, а потім начальником орг. контрольного відділу Херсонської обласної державної адміністрації.

З лютого по липень 2002 року заступник, керівник Апарату, перший заступник голови Херсонської обласної державної адміністрації. У липні 2002 року призначається головою обласного Територіального відділення Антимонопольного Комітету України і працює на цій посаді до січня 2007 року. Член Координаційної ради з розвитку підприємництва при ОДА (2006 -2007). Державний службовець 3 рангу. Дійсний член Академії будівництва України. Голова обласної організації політичної партії «Демократичний Союз» (1999 - 2003).

Нагороджений Орденом «Знак Пошани» (1982), Почесною грамотою і пам'ятним знаком Кабінету Міністрів України (2002) Пам'ятними знаками Антимонопольного Комітету України.

Дружина Жарова Людмила (1948) - Заслужений вчитель України. Син Михайло (1973) - кандидат сільськогосподарських наук. Дочка Дарина (1981) - економіст.

Пам'ять про Олександра Павловича назавжди збережеться в серцях херсонців, які сумують в зв’яку з цією передчасною втратою і висловлюють глибокі співчуття рідним, колегам, друзям, всім, хто знав цю добру і чуйну людину.

Юрій Анісімов,
Заслужений журналіст України

 
Поздравляем главу династии прокуроров Одайника Бориса Николаевича с Днем рождения!

Пусть работа прокурора
Так сложна порой бывает,
Но для радости простора
Каждый друг тебе желает!

С днем рожденья! Будь собою,
Оставайся мудрым, честным.
Будет пусть успех с тобою,
Чтоб мог делать мир чудесным!

Коллектив газеты "Бизнес-Херсон"

 
Тригуба Сергія Миколайовича призначено на посаду заступника голови облдержадміністрації

З 12 березня 2019 року Тригуба Сергія Миколайовича призначено на посаду заступника голови Херсонської обласної державної адміністрації відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 11 березня 2019 року № 36-ос.

Таке рішення було прийняте відповідно до статей 23, 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу», керуючись статтями 6, 10 пунктами 1, 3 частини першої статті 39, частиною першою статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

 
Затримано чоловіка, який намагався незаконно перемістити через кордон особливо небезпечний наркотичний засіб

05.03.2019 УСБУ в області за процесуального керівництва прокуратури області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні попереджено спробу мешканця Херсонської області вчинити контрабанду особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

У ході проведення процесуальних дій вилучено близько 100 грамів вказаної речовини, а також предмет, зовні схожий на вогнепальну зброю.

Вказаному громадянину України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 305 КК України (закінчений замах на контрабанду наркотичних засобів, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю особливо небезпечних наркотичних засобів).

Санкція інкримінованої статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна.

Відносно підозрюваного обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На цей час призначено низку криміналістичних експертиз.

 
У Херсоні завершили рекострукцію сектора на стадіоні "Кристал"

Завершено реконструкцію сектору №21 на стадіоні "Кристал". Про це повідомляють на офіційному сайті футбольного клубу.

Кількість місць на секторі — 602.

За інформацією директора Херсонскього міського спортивного комбінату “Кристал” Олександра Букалова, у 2019 році міська рада передбачила два мільйони гривень на реконструкцію стадіону, що дозволить привести до ладу ще чотири сектори.

Після завершення всіх запланованих робіт місткість стадіону збільшиться удвічі та становитиме 6800 місць.

 
Артур Мєріков: Поліція зробить усе можливе, щоб волевиявлення жителів Херсонщини було безпечним, чесним та прозорим

Про це начальник Головного управління Національної поліції в Херсонській області Артур Мєріков заявив, коментуючи результати серії тренінгів «Ефективна поліція – забезпечення законності виборчого процесу», які проходять його підлеглі.

Зараз поліцейські на Херсонщині активно вивчають виборче законодавство.

Так, під час тренінгу «Ефективна поліція – забезпечення законності виборчого процесу» 27 працівників поліції превенції та 30 слідчих навчилися кваліфікувати порушення виборчого законодавства. Тренерами виступили громадські омбудсмени із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА Володимир Гарієвський та Марія Цип'ящук. Тренери ознайомили представників поліції з виборчим циклом, розповіли, хто є суб'єктом виборчого процесу, розібрали можливі адміністративні та кримінальні правопорушення під час виборчого процесу та особливості дня голосування.

 
Ігорю Дроговозу - 50!

Вітаємо з Днем народження Голову Форуму ветеранських організацій силових структур Херсонської області, депутата обласної ради, успішного бізнесмена Ігоря Дроговоза з ювілеєм.

Колектив газети
Бізнес-Херсон

 
Херсонський бізнес додав до бюджету 1,2 мільярда гривень

За січень – лютий 2019 року суб’єкти господарювання та мешканці Херсонщини перерахували до бюджетів усіх рівнів 1200 млн. грн. податків і зборів. Зазначена сума бюджетних надходжень перевищує показники відповідного періоду минулого року більш ніж на 153 млн. грн., а це майже 15 відс. додаткових фінансових ресурсів.

Від зазначеної суми 495 млн. грн. поповнили державний бюджет. Порівняно з аналогічним періодом 2018 року додатково надійшло 48 млн. гривень.

Бюджети місцевих громад отримали у своє розпорядження 705 млн. гривень. Фінансовий плюс до відповідного періоду минулого року сягає 105 млн. грн. або майже 18 відсотків.

Єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за два місяці цього року зібрано 606 млн. гривень. Приріст надходжень єдиного соціального внеску перевищує 21 відсоток.

Варто зазначити, що позитивної динаміки бюджетних надходжень вдалося досягти за рахунок конструктивної співпраці із сумлінним бізнесом, впровадження електронних сервісів ДФС та реалізації комплексу спільних заходів щодо детінізації трудової зайнятості.

 
Вадим Чабан провів виїзний особистий прийом громадян у районах

26 лютого заступник голови обласної державної адміністрації Вадим Чабан провів виїзний особистий прийом громадян у Великолепетиському та Верхньорогачицькому районі.

Бажаючі, що записались на прийом, звертались здебільшого із питаннями надання матеріальної допомоги на лікування, незадовільного стану дорожнього покриття на віддалених від районного центру дорогах, соціального захисту та аграрної політики і земельних відносин.

За підсумками розгляду звернень були прийняті відповідні рішення, на всі порушені питання заявники отримали роз’яснення. Питання, що потребують детальнішого вивчення, Вадим Чабан взяв під особистий контроль задля оперативного опрацювання та остаточного вирішення.

 
Представительство Президента Украины в АР Крым и Национальный институт стратегических исследований договорились о сотрудничестве

По результатам предварительной рабочей встречи в Киеве Первого заместителя Постоянного Представителя Изета Гданова с директором Национального института стратегических исследований (НИСИ) Ростиславом Павленко, было решено объединить усилия в направлении разработки стратегических программ деоккупации и реинтеграции временно оккупированной территории АР Крым, учитывая все аспекты и развитие событий.

25 февраля 2019 года во время совещания с Александром Максименко, представителем отдела исследований Таврического региона и Крыма НИСИ, обсуждалось негативное развитие ситуации на временно оккупированной полуострове в результате противоправной деятельности оккупационных властей, в частности в контексте нарушения прав и свобод граждан Украины в Крыму, и необходимость осуществления действенного давления на страну-агрессора путем эффективного применения санкционной политики как на национальном, так и на международном уровне.

Изет Гданов отметил, что необходимо объединить усилия государственных структур, международных и неправительственных организаций для подготовки стратегии деоккупации и реинтеграции Крыма и соответствующего плана по ее реализации с утверждением на национальном уровне.

 
Общество: культурный аспект
Зачем директору Драмтеатра, владельцу 2-х ресторанов Александру Книге камерный оркестр Херсонской филармонии?
02.10.2017 13:53

Эксклюзивное интервью Заслуженного деятеля искусств Украины, директора Херсонской филармонии Юрия Николаевича Иваненко.

- Появилась информация о том, что вашу филармонию могут объединить с музыкально-драматическим театром имени Кулиша. Как вы относитесь к такой идее?

- Я больше 20 лет работаю в филармонии. Мы – единственная филармония в Украине, которая не имеет ни репетиционного зала, ни концертного. Этот вопрос поднимался и при советской власти, и во времена Независимости. Очень обидно, что наши руководящие органы не знают, что такое филармония и где она находится. Мы их никогда не видим на концертах. Мы сами приходим в администрацию и облсовет и предлагаем свои услуги. Говорим, что можем сыграть на их мероприятиях. Но нас отфутболивают. Был такой интересный момент: по-моему, председатель бюджетной комиссии не отличал, что такое «контрабасист», а что такое «контрабандист». Я ему рассказал. Я понял, что отношение к культуре у нас плачевное.

При советской власти была идея объединения театра и филармонии. Но её сразу «зарезали», потому как это два разных направления: театр это театр, филармония это филармония. Театр занимается спектаклями, а мы занимаемся музыкой, ездим по школам, рассказываем о музыке. К нам приезжают интересные солисты, оркестры. Вот представьте, как может театр проводить какой-то концерт классической музыки. Это, извините, как объединить окулиста и проктолога. Каждый должен заниматься своим делом.

Поговорили со специалистами. Это же несовместимые вещи. Сейчас же тема случайно поднялась после того, как я пришел в облсовет. Каждый год я поднимаю вопрос о помещении. Ведь мы не можем быть без адреса. Мне задают вопрос: «А что, у нас есть филармония?». Есть! Но нет юридического адреса. Это должно быть музыкальное училище или школа. Или ДКТ. Но в театр мы не приходим, потому что аренда помещений дорогая. Тогда мне задали вопрос: «А как вы смотрите на то, чтобы соединить вас с театром?». Наверное, был разговор с театром. Я категорически против. Ведь если сольют театр с филармонией, наши люди не придут, потому что работают не нескольких работах. А если будет слияние с театром, то утром у них будет репетиция, а вечером – спектакль. У нас концерты бывают до обеда, после чего музыканты свободны и могут подрабатывать. Через год может возникнуть вопрос о том, что была сделана глупость, и филармонию попытаются возродить, но музыкантов уже не будет. И тогда придется приглашать на мероприятия артистов из Киева, Одессы, Николаева, а сами же ничего показать не можем. И ни о какой экономии не говорим. Поверьте, приглашение артистов из других городов будет стоить годового бюджета филармонии.

Что интересно, через какой-то промежуток времени у меня появились люди, которые работают в театре. Они сказали, что на одном из совещаний директор театра объявил, что «филармония скоро будет в театре». В телефонном режиме я пообщался с директором театра. Я хотел услышать, что это всё чепуха. Но услышал обратное, что действительно возник вопрос, что филармония не нужна, мы забираем её в театр, что директор театра вообще хочет всё забрать у нас – и дом офицеров, и ДКТ – и показать всём, как работать.

Это очень страшно. Страшно не потому, что у нас есть директор театра, который считает, что он может всё. Может, он и подымет всё это на самый высокий уровень. Но, может быть, директор театра забывает посмотреть в паспорт? Ему два года до пенсии. Я не думаю, что он будет жить две жизни. Понимаете, после себя надо оставить человека, который будет всё продолжать. Если не найдется гениальный директор театра, всё развалится. Когда всё держится на одном человеке – это очень опасно. Возникает вопрос: почему человек так думает? Я не знаю. Может, я тоже мог бы всё охватить. Но я не решился бы на такой вариант. Потому что каждый человек должен быть на своём месте. И каждый должен работать по той специальности, в которой он ас.

- Давайте предположим, что высшие руководящие чины таки примут решение об объединении. Как это нужно сделать?

- Если такой вопрос будет выноситься в облсовете, в администрации, мне бы не хотелось, что все сказали «да-да-да». Я считаю, что для этого нужно создать какую-то комиссию. И в неё должны войти те, кто от истоков начинал работать и знают, что такое культура, что такое филармония. Филармония создавалась в 1944 году, когда ещё была война. И тогда было 200 штатных единиц, был симфонический оркестр, цирковое отделение, эстрада, фольклорный и танцевальный коллективы. А сейчас, когда мы входим в Европу, её взяли и уничтожили. Я считаю, что это будет позор не только для Херсонской области – для всей Украины. Наоборот нужно поддержать филармонию, дать здания. Это не моя частная лавочка. Я тоже через 4 года уйду на пенсию. Придет новый человек. Нужно подготовить замену. И мне хотелось бы, чтобы мои внуки и говорили, что здесь работал их дед. У нас аппаратура ещё ГДР-овская, на ней невозможно работать и никто не хочет ремонтировать. У нас костюмы, на которые давали средства ещё лет 15-20 назад. Помещения нет. У нас один автобус ПАЗик с тракторным двигателем, жёсткий. Он возит камерный оркестр. И один автомобиль «Соболь» на 6 мест, который возит артистов. Мы перевыполняем план. Если бы у нас была возможность, мы бы перевыполнили его в 2-3 раза.

Продолжение следует...

 
Самоцветы Таврии.
02.10.2017 13:38

Эксклюзивное интервью Заслуженного деятеля искусств Украины, президента ромской рады Украины, руководителя международной общественной организации ромов "Кэтанэ", председателя ГО Херсонской городской общественной организации ромов, координатора национальных обществ Херсонской области Юрия Николаевича Иваненко.

- В открытых источниках не удалось найти информацию о том, сколько ромов проживает на территории Украины. Какими данными располагаете вы?

- Мы сталкиваемся со следующим фактором. Перепись населения была ещё в 1970 году. И, как вы помните, евреи и цыгане «боялись» своей национальности, потому что были гонения. И всяческими правдами и неправдами люди старались не вписывать свою национальность. И тогда по переписи у нас «прошло» 47 тысяч человек. Но приведу пример: в одном Закарпатье проживает больше 60 тысяч человек. Поэтому, то, что было – это недостоверные факты. Мы просим и требуем провести перепись населения и готовы к этому подключиться. Сейчас в паспорте нет графы «национальность», и можно назвать себя кем угодно. Люди знают, что гонения продолжаются, это осталось в сознании. И люди называют себя и венграми, и молдаванами, но только не цыганами.

Мы знаем, кто и сколько проживает в каждой области. В регионах есть ромские организации, которые ведут свои подсчеты. Мы приблизительно прикинули, что на территории нашей страны проживает приблизительно 400 тысяч цыган. Больше всего – в Закарпатье. Много есть во Львове, Днепре, Харькове, под Одессой.

- Несколько слов о цыганской культуре. Расскажите, чем живут ромы Украины?

- У нас нет школ, нет письменности. Но язык сохраняется. Потому что для нас важно, что, если ты являешься ромом, ты должен знать наш язык. Если человек его не знает, мы к нему относимся с опаской. Значит, он не уважает свою историю, своих предков. Когда рождается ребенок, мы к нему говорим на цыганском. Мы можем разговаривать и на украинском, и на русском, но цыганский обязателен. Таким образом, ребенок может знать сразу три языка. Кроме языка нужно знать законы, нравы. Например, у нас есть свои суды. Они очень строгие, но справедливые. На суды обязательно приглашают не родственников, а чужих людей – уважемых цыган из других регионов и других стран. Например – из Беларуси, России, Молдовы. На судах я задаю вопросы людям, которые судятся: скажите, пожалуйста, чем отличается цыганский суд от государственного? А тем, что в обычном суде нужно найти крайнего и наказать его, а на цыганский суд приходят, чтобы примирить людей. Вот в чем суть. Мы находим такие способы и методы, чтобы люди остались друзьями. Ведь если мы найдем крайнего и накажем, между людьми может разгореться вражда. В наших судах нет подкупа. У нас нужно говорить прямо и открыто, чтобы люди тебя поняли и поверили. Для нас предательство и позор хуже смерти. Потому что наш авторитет завоёвывается отцами, дедами. Если же я споткнусь и сделаю что-то неправильно, то авторитет моих предков будет перечеркнут. И мой сын попадет в такой капкан, что ему нужно будет всё начинать с нуля. Или же его самого, его детей и внуков не воспримут вообще.

- Есть ли у цыганов свои флаг и гимн?

- Гимн приняли в 1971 году на съезде. Приняли флаг и гимн. Но гимн взяли из старинной песни «Джелем, джелем». Песня минорная, и какой гимн – такая и жизнь. Это плач людей. Для гимна эта песня не так подходит. Наш флаг – вверху небо, внизу – зеленая трава, а посредине – колесо, которое обозначает кочующий народ.

Я решил сделать гимн и флаг украинских ромов. Чтобы мы отличались. Надеюсь, по моему примеру пойдут и молдаване, и румыны. В флаг с левой стороны я вставил горящую голову лошади. Ведь там, где цыган – там и лошадь. А вверху – аббревиатура ромов Украины.

Что касается гимна. Я взял за основу старинную песню «Солнышко», которую знают все. Песня показывает, что мы проснемся. Там есть такие замечательные слова: все братья, давайте возьмемся за руки, и будет мир, счастья и добро. Это и есть девиз ромов. Да и всех народностей мира!

Продолжение следует...

 
На Сумщині пройшла 65-кілометрова Хресна хода прихожан УПЦ за маршрутом Лебедин-Охтирка
23.08.2017 09:58

13 липня о сьомій годині до Покровського храму м. Лебедин почали приїздити та приходити прихожани й паломники з багатьох районів Сумщини. Вони збиралися тут задляспільної молитви та здійснення 65-кілометрової Хресної ходи, приуроченої святу явлення чудотворної Охтирської ікони Божої Матері. Радо вітали один другого, цілувалися й обмінювалися добрими словами. Були щасливі з того, що віруючі з інших районів не злякалися негоди. Прийшли сюди, щоб разом зі щирими богомольцями випробувати себе у подоланні непростих труднощів хресної ходи, відчути силу терпіння, радість від здатності переносити втому та біль.Вони наперед були переконані, що з Божою допомогою зможуть перенести усі фізичні й моральні випробування й дійти до кінця.

Бажання та упевненість віруючих підсилювалося й тим, що Хресна хода з 13 по 15 липня 2017 року проходила з благословення архієпископа Сумського і Охтирського Євлогія.

Перед її початком паломники взяли участь у Божественній літургії в старинному гарно відбудованому Покровському храмі. Вони відверто та сердечно сповідувалися, брали благословення священиків на участь у Богоугодній хресній ході та приймали причастя святих таїнств. Палко молилися, відверто признавалися, каялися в гріхах і причащалися козаки Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» (далі МГО КЗ). Під проводом свого отамана паланки генерал-командора Віктора Ляха разом зі своїм вихованцем – козачам Нікітою Приймаком з дитячої козацької чоти імені Св. Петра Калнишевського, отамана Коша Запорозького забезпечували також наведення громадського порядку. Вони також, разом зі священиками, винесли з Покровського храму ікону Божої Матері, увінчану житніми колосками, чорнобривцями та багатьма гарними запашними квітами та допомагали нести під час ходи.

Близько півтори сотні богомольців стали на хресну дорогу. Наперед винесли великий хрест, за ним – хоругви, священики, монахині, ікона Пречистої Охтирської Божої Матері, півча та паломники. За паломниками – автобус з медичним працівником. Така урочиста церковна хода з великим Хрестом на початку процесії є Хресною ходою. Однак для віруючої людини Хресна хода – це не лише долання десятків кілометрів шляху, це особливий стан душі, коли віруючий наодинці зі своїми думками, з Господом Богом, переосмислює своє життя, вчинки, в результаті – по-іншому сприймає світ, отримує Божу благодать та умиротворення.

На своєму шляху богомольці відвідали шість церковних храмів.

З Покровського храму хресна хода попрямувала до храму святого Миколая, де здійснили молебень. Далі паломники долали 12-ти кілометровий маршрут з Лебедина до с. Будилки. На перехрестях доріг їх чекали люди. Тут робилися короткочасні зупинки, здійснювалися молебні. На всьому шляху священики кропили свяченою водою людей і автотранспорт. Водії ж просили піднести до них скриньку пожертв для завершення відбудови Лебединського Покровського храму. З обов’язками дорожнього скарбничого гарно справлявся козацький військовий старшина (підполковник) Володимир Голомідов.

Прихожани Української Православної Церкви радо зустрічали паломників. Виносили їм холодну джерельну воду та смаколики. У храмі Різдва Пресвятої Богородиці с. Будилки здійснили акафіст і водосвятний молебень. Усі учасники хресної ходи й жителі цього села окропилися свяченою водою та смиренно пройшли під заквітчаною іконою Пречистої Охтирської Божої Матері. Цікаву історію розповіли про цю ікону організатори першої хресної ходи 2010 року. Тоді перед ними постало питання, яку з ікон взяти в хресну дорогу. І ось навесні одна прихожанка у себе на горищі знайшла декілька ікон, серед них була ікона Охтирської Божої Матері. Тепер її перед кожною хресною ходою заквітчують духмяними квітами й виставляють у Покровському храмі м. Лебедин. Доведено, що має вона чудотворну силу. Так, наприклад, є зцілення жінки, котра не могла самостійно пересуватися без милиць. Будучи в Охтирці, в гостях, за станом здоров’я вона не могла навіть підійти до ікони, але щиро молилася, щоб Господь їй дав можливість прикластися до неї. І через деякий час жінка навіть не помітила, як недуга покинула її. Наступного року вона вже чекала ходу паломників із вдячністю та дарами і змогла самостійно приєднатися до них. Ще розповідають, що були випадки, коли жінкам, які не могли довгий час народити дітей, після участі в хресній ході Господь дарував радість материнства.

Саме тому прихожани храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Будилки з великою надією на зцілення чекали на хресну ходу з іконою Пречистої Охтирської Божої Матері. Вдячно почастували усіх паломників смачним обідом і разом зі своїм священиком благословили в подальший, тепер вже більш важкий 20-ти кілометровий шлях, який спрямовувався до с. Чупахівка.

Під час долання цього відрізку шляху паломники по-справжньому відчулиусі труднощі такої Хресної ходи. Протоієрею Василю Шляхтюку це послужило нагодою пояснити учасникам ходи, що саме такі випробування мають ще більше наблизити їх до Бога.

Паломники з особливою надією й щирістю почали просити Ісуса Христа допомогти пройти цей шлях покути до кінця. Вони весь час ішли з покаянням: «Господі, Ісусє Христє, Синє Божій, помилуй нас».

Слід відзначити, що впродовж всього маршруту хресну ходу очолював настоятель Покровського храму м. Лебедин протоієрей Василь Шляхтюк. Він та священики з храмів м. Суми, м. Лебедин, Лебединського, Білопільського та інших районів Сумської області, всіляко підтримували паломників, допомагали підсилювати та зміцнювати їх дух. Громадський порядок під час проведення забезпечували козаки

Для паломників хресна дорога стала нелегкою вже після подолання ними 22-х кілометрів шляху.З кожним кроком все більше відчувалася біль у суглобах і стопах, втома розбігалася по всьому тілу. З кожним наступним кілометром тягар, добровільно взятого на себе обов’язку, постійно збільшувався. Для когось ставав непосильною ношею… І тоді кожен з паломників відчував, що йомуу цей час потрібно виявити неабияку силу волі, щоб бути більш стійкимпри проходженні свого хресного шляху…

Молитва покаяння, що виголошувалася всією релігійною громадою, сприяла гамуванню болю, переборюванню відчуття виснажливої втоми. Додавали сил і прихожани Чупахівського храму з навколишніх сіл, котрі із проявами щирої радості зустрічали та пригощали учасників хресної ходи пряниками, печивом, гарячими пиріжками, пончиками,узварами іншими смачними напоями. Вони приєднувалися до паломників і хресною ходою прямували до свого храму.

Хресто-Воздвиженський храмовий комплекс приємно вразив паломників своєю красою й вишуканою довершеністю. Серед розкішно заквітчаних кущів троянд накрили столи й щедро пригостили паломників смачною вечерею. Через три години перепочинку о 0.00 годині у Хресто-Воздвиженській церкві була відслужена Божественна літургія. Її очолив протоієрей Георгій Бавикін (священик кафедрального Спасо-Преображенського собору м. Суми), який приєднався до хресної ходи о 4.00 годині разом з паломники вирушив до с. Лантратівка. За його участі паломники відчули пробудження досі незадіяних резервних сил. Під час ходи отцем Георгієм було прочитано багато молитов і псалмів. Шлях протяжністю 12 кілометрів показався легким і коротким.

У молитовному будинку Володимирської ікони Божої Матері с. Лантратівка було здійснено молебень та акафіст. За сніданком священики вітали паломників з подоланням більшого відрізку шляху та розповідали про сутнісне значення хресної ходи у житті кожного з них. Протоієрей Василь Шляхтюк порадував учасників Богоугодної ходи своїми вокальними здібностями. Тут, у Лантратівці, паломники найдовше відпочивали й набиралися сил. Цього дня на останньому 20-ти кілометровому відрізку маршруту мали завершитися всі труднощі паломництва. Багато людей під час такого перепочинку у своїх молитвах до Бога й Божої Матері просили Їх дати сили перенести весь тягар такої Хресної ходи…

Вони не тільки дійшли до Охтирки, а ще й прийняли участь у вечірньому богослужінні в Кафедральному соборі Покрови Пресвятої Богородиці. Вранці 15 липня паломники прийшли сюди, щоб взяти участь у довгоочікуваній Божественній літургії на честь явлення чудотворної ікони Охтирської Божої Матері.

Слід відмітити, що до хресної ходи в Охтирському районі приєдналися православні брати і сестри з Білорусії та Швеції. Загалом у паломницькій хресній ході взяли участь понад 300 чоловік. Серед них було немало молоді віком 10 – 16 років. Наймолодшому з них – Андрію Шляхтюку виповнилося 4,5 роки. Він, хоча й частково, але ж своїми ніжками крокував хресною ходою з м. Лебедин до с. Будилки.

Переконані, що пережите дітьми та підлітками, стане міцним підмурком на шляху їх духовного, патріотичного й фізичного зростання.

Прес-служба Сумської паланки
МГО «Козацтво Запорозьке»

 
СТАЛО ИЗВЕСТНО, КТО ВЫСТУПИТ В ХЕРСОНЕ НА ДЕНЬ ГОРОДА
08.09.2017 07:11

В Херсоне наконец-то рассекретили, кто станет хедлайнерами концерта ко Дню города.

В этом году к нам приедут группы "O.Torvald" и "The Hardkiss". Также на главной сцене города выступит херсонец - победитель "Х-фактор" Виктор Романченко.

Напомним, празднование Дня горда проходит в каждую третью субботу сентября. Концерт состоится в 16 сентября в 20.00.

 
Які вони, – козаки Великописарівщини?
23.08.2017 09:57

Багато славних козаків МГО «Козацтво Запорозьке» (МГО КЗ) проживає на теренах Сумщини. Однак не кожен район може пишатися такими козаками, які живуть та творять на території Велико-Писарівського району. Сьогодні доречно зупинитися на характеристиці двох з них: осавула Костянтина Гладченка, радника отамана Сумської паланки МГО КЗ з мистецьких питань та підосавула Василя Статівки, отамана Велико-Писарівського куреня Сумської паланки МГО КЗ. Цих відомих побратимів здавна єднає споріднена доброчинна справа.

Характерною козацькою рисою Василя Вікторовича є наполеглива цілеспрямованість на шляху досягнення мети. Він рідкісний трудоголик. Не соромиться запитувати й радитися при творенні нового задуму. Ніколи не ображається на критику, якою так щедро обдаровують його односельці. Раніше він славився тим, що робив гарні та зручні приклади для мисливської зброї, козацькі гармати, займався садово-парковою архітектурою.

Коли ж загорівся бажанням зробити величну скульптурну композицію святого рівноапостольного князя Володимира, звертався за допомогою до багатьох художників і скульпторів, у тому числі й до місцевих: Віктора Думчикова та Василя Артюшенка. Віктор Михайлович проявив зацікавленість і людяність у відношенні до допитливого «колеги». Інші почали дорікати на те, що він береться не за свою справу, до того ж – за таку, на яку немає ніякого права. Навіть рідні та друзі дорікали йому.

Однак Василь Вікторович не здавався, цілий місяць як на роботу приходив на дачу Володимира Мирошника. Натхненно й самовіддано працював над створенням скульптурної композиції святого рівноапостольного князя Володимира. Поспішав її завершити до 28 липня – 1029-ї річниці Дня хрещення Русі.

Слід відмітити, що поруч з ним завжди був Володимир Мирошник, чоловік з дуже великою харизмою, хоча на вид – звичайна скромна людина. У той же час він має неабиякий дар надихати, навіювати, заохочувати творця, заставляти його повірити у власні сили. Так було і з підосавулом Василем Статівкою, котрий до зустрічі з Володимиром Павловичем нічого подібного не робив. Але ж, саме завдяки Володимиру Павловичу, повірив, що зможе довести розпочату справу до кінця. Під пекучими променями сонця різав, рубав, стругав неподатливий дуб, часто переробляючи риси обличчя святого. І кожного разу говорив: «Все, досить, Більше нічого змінювати не буду». І щораз все починалося знову. Такий стиль роботи аматора-початківця.

Коли творцю здалось, що робота завершилася, отаман Сумської паланки МГО КЗ, генерал-командор Віктор Лях звернувся до осавула Костянтина Гладченка – студента-скульптора Львівської національної академії мистецтв.

Костянтин Васильович виїхав у той же день. Одразу звернув увагу на недосконалість виробу, значне порушення пропорцій й певні композиційні недоліки. Василь Вікторович погодився з усіма зауваженнями, але до усунення недоліків руками митця не погодився. Всеж з радістю став переймати досвід свого побратима. Костянтин Гладченко штрихував олівцем місця з яких треба було зняти стружку чи підрізати окрему деталь обличчя й інших елементів скульптурної композиції, як, наприклад, стилізованого зображення церкви, тризуба тощо. Василь Статівка швидко виправляв вказані недоліки та правки, значно вдосконалюючи свій виріб.

За кілька днів майстерність отамана куреня настільки зросла, що козацький побратим-наставник не стримався від похвали: «Жаль, що ти, Вася, не студент факультету монументально-декоративної скульптури нашої академії. Твоя скульптура заслуговує на відкриття та визнання тебе, як гарного учителя трудового навчання й народного умільця».

«Чом не творити, коли поруч щирий і талановитий друг – здобувач досвіду та знань вищої академічної школи» – подумав спітнілий і вдоволений своєю працею Василь.Він переміг себе, пізнав головні тонкощі й секрети скульптурної справи і тепер по-справжньому відчув свою спроможність дарувати людям радість. Радість спілкування з прекрасним. Спонукати односельців до усвідомлення того, що кожен, якщо захоче, зможе внести свою лепту у покращення селищної зони відпочинку, стати корисним і значимим для селищної громади Великої Писарівки.

28 липня 2017 року на березі річки Ворскла в кінці вулиці Кармелюка у рекреаційній зоні відпочинку Гетьманського парку відбувся урочистий захід Великописарівського літературно-мистецького об’єднання «Джерело натхнення», на якому було встановлено та відкрито скульптуру Володимира Великого з нагоди 1029-ї річниці з Дня хрещення Київської Русі та 71-ї річниці з Дня народження Володимира Мирошника. Святкові урочистості відкрив сам іменинник. Він виголосив короткі відомості про життя й діяльність великого князя Володимира та його роль у зміцненні Київського князівства та хрещенні Русі. Надав слово кожному з членів творчого товариства і, звичайно ж, самим творцям скульптурної композиції та їх отаману.

Цікаву історію про дубову колоду розповів учитель трудового навчання, отаман В-Писарівського куреня Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке» підосавул Василь Статівка. Колоду для виготовлення скульптурної композиції виділив головний лікар районної лікарні Роман Побідінський. Коли ж ми приїхали забирати цю колоду, то натрапили на непередбачувану перепону. Один з працівників лікарні відклав її з метою використання на дошки для підлоги свого підсобного господарства. І забрати її без втручання господаря лікарні не могли… Територія на якій працювали над виготовленням скульптури була обезструмлена. Струм безкоштовно надавав учасник АТО Андрій Пасюга. Були й інші проблеми. Часто тупився та щербився на сучках робочий інструмент. Не витримала темпу праці й спеки навіть «болгарка»… Коли ж визначалися з місцем встановлення, кожен бажав мати цю скульптурну композицію на своїй території: поліція за умови встановлення на їхній території, обіцяла забезпечити надійну охорону та збереження; підприємці – шалені кошти; кожен з працівників Гетьманського парку також хотів би мати Володимира Великого на своїй рекреації… Однак автор такого доброчинного проекту погодився на встановлення свого творчого вироду на узбережжі річки Ворскли біля Володимирської бесідки з тим, щоб усі піші й водні мандрівникимогли бачити скульптурну композицію святого рівноапостольного князя Володимира, зупинятися тут для перепочинку, оздоровлюватися та заряджатися надзвичайно позитивною аурою, що тепер завжди пануватиме тут навколо постаті святого хрестителя Київської Русі.

Досить скромно про свою участь у створенні такого шедевру говорив осавул Костянтин Гладченко. У своїй промові здебільше славив Василя Вікторовича, свого козацького побратима, колегу скульптурної творчості.

Гарними словами відзначив значущість козацької доброчинної діяльності Леонід Клизуб, селищний голова. Запевнив мешканців Великої Писарівки у тому, що й надалі буде підтримувати будь-які творчі справи, спрямовані на поліпшення навколишнього середовища, облаштування рекреаційних зон, які спрямовані на відновлення та збагачення емоційного, інтелектуального, духовного та фізичного аспектів здоров’я.

Навіть під зоряним склепінням неба продовжувалося обговорення такого доброчинного дійства. Лунали пісні, заклики, вірші, здравиці на честь козаків, поетів, іменинника Володимира Мирошника. І, звичайно ж, мова йшла про здійснення освячення скульптурної композиції й території рекреаційної зони священиками Української Православної Церкви (адже всі вони у цей день знаходилися на святкуванні Дня Хрещення Русі у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі).

Хочеться вірити, що здійснене сьогодні, є лише початком постійно-зростаючих творчих злетів і виважених суспільно-корисних справ – козаками Велико-Писарівського куреня Сумської паланки МГО КЗ на території селищної рекреаційної зони відпочинку в чудовому Гетьманському парку.

Член національної спілки журналістів України,
генерал-командор Віктор Лях

 
«ПерваяПредыдущая12345678910СледующаяПоследняя»

Страница 9 из 21
Яндекс.Метрика