СОБЫТИЯ & ФАКТЫ

Володимир Миколаєнко привітав із 95-річним ювілеєм Почесного громадянина Херсона Дмитра Перетяпка

10 січня виповнилося 95 років Почесному громадянину Херсона Дмитру Кириловичу Перетяпку.

Із ювілеєм Дмитра Кириловича привітали міський голова Володимир Миколаєнко та керівник Міської організації ветеранів війни і праці Володимир Куций.

Ювіляр народився 10 січня 1924 року. Брав участь у Другій світовій війні - звільняв Херсон у складі 49-ї Гвардійської стрілецької дивізії (командир кулеметного розрахунку "Максим").

Окрім того, брав участь у визволенні України, Болгарії, Румунії, Югославії.

За мужність і героїзм нагороджений орденами I і II ступенів та 17 медалями.

Після війни служив мотористом в авіації. З лав армії був звільнений у 1950 році. До 1976 року перебував на службі в органах внутрішніх справ (дільничий інспектор).

Дмитро Кирилович має доньку, двох онуків та одного правнука.

 
Заступник начальника поліції Херсонщини Олексій Манжиєвський проведе прийом громадян у Каховському районі

18 січня поточного року об 11.00 особистий виїзний прийом громадян проведе заступник начальника Головного управління Національної поліції в Херсонській області підполковник поліції МАНЖИЄВСЬКИЙ Олексій Леонідович.

Прийом буде проводитись в адміністративній будівлі Каховського відділу поліції за адресою

м. Каховка, вул. Мелітопольська, 153.

Попередній запис на прийом можна зробити за телефонами: 050-201-79-60; (236) 2-07-02; (0552) 45-94-07; (0552) 45-93-03.

На прийом запрошуються всі бажаючі жителі району та області.

 
Херсонці мітингують проти підвищення цін на електроенергію

Сьогодні на площі Свободи, біля Херсонської обласної державної адміністрації, херсонці зібралися на мітинг стосовно підвищення ціни електроенергії для ОСББ.

Відомо, що з 1 січня теперішнього року ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» почала вручати головам херсонських ОСББ рахунки, за якими вони повинні були сплатити ТОВ «ХОЕК» авансовий внесок відповідно до зазначеної потужності в розмірі тарифу 2,69 грн/кВт.

Тобто внески на утримання будинку зростуть лише за енергетику на 73%. Наразі мешканцям будинків пропонують за комунальну електроенергію за цінами, які передбачені для комерційних споживачів, без змін у чинне законодавство.

Аби призупинити підвищення, організатори мітингу ГО «Міст єднання» закликають херсонців підписати складене звернення та відправити його на розгляд до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

 
Чабан проверит мобилизационный потенциал Херсонщины

Глава Херсонской ОГА Андрей Гордеев создал областную комиссию по проведению в 2019 году проверок состояния и оценки мобилизационной готовности органов исполнительной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций Херсонской области, которым установлены мобилизационные задания.

Об этом сказано в распоряжении, пописанном в конце декабря.

Возглавит комиссию заместитель главы Херсонской облгосадминистрации Вадим Чабан.

 
Проїзд автотранспорту забезпечено по всім автошляхам Херсонщини

Станом на 13 годину 08 січня 2019 року по місту Херсону та Херсонській області невеликий сніг, температура повітря 7 градусів морозу. По всій території області утворився сніговий покрив завтовшки 6-17 см.

За інформацією ДП «Херсонський облавтодор» станом на 13-00 на дорогах області працює 78 чоловік особового складу та 59 одиниць спеціальної та снігоочисної техніки, зокрема: 28 піскрозкидувачів, 28 МТЗ, 5 грейдерів.

В м. Херсоні на даний час для розчищення снігу працює 2 од. техніки КП «Дорожник».

Проїзд автотранспорту забезпечено по всім автошляхам області.

Міжнародний аеропорт «Херсон» працює у штатному режимі.

 
Херсонщина привітала підшефну 57 бригаду ЗСУ з Новим роком і Різдвом Христовим

30 грудня, напередодні новорічних та різдвяних свят, голова Херсонської облдержадміністрації Андрій Гордєєв разом з капеланом отцем Ігорем Семеніхіним, волонтерами Центру допомоги учасникам АТО, який діє при Херсонській ОДА, відвідали на фронті бійців 57 окремої мотопіхотної бригади.

"Хлопці мають знати, що їх завжди чекають вдома живими та неушкодженими. Їх чекають на Херсонщині, у Новій Каховці, на їхньому постійному пункті дислокації!", - наголосив Андрій Гордєєв.

Херсонці передали воїнам дарунки від жителів області та обласного центру: генератор, бензопили, поліетиленові мішки під бліндажі, нові шини та інші необхідні речі, які мають полегшити перебування захисників на лінії фронту.

Духовний спокій українським бійцям подарують ікони Спасителя, Божої Матері та різних архангелів, передані капеланом Ігорем Семеніхіним.

Крім того, Андрій Гордєєв нагородив медалями «Захисник України» херсонских бійців, які перебувають на передовій і доблесно й мужньо виконують свої обов`язки перед Україною та її народом.

Очільник Херсонщини подякував за сміливість і захист кордонів України командирам бригади 57 ОМПБ, які свого часу її очолювали - це Дмитро Сергійович Красильников і Юрій Валентинович Головашенко, а зараз нею керує Анатолій Володимирович Мішанчук.

"Спільним зусиллям нам вдалося підшефну 57 бригаду розмістити саме в Херсонській області, яка межує з окупованим Кримом і має бути на готові дати відсіч у будь-який час", - зазначив Андрій Гордєєв та побажав захисникам військової наснаги та перемоги над російським ворогом.

 
Херсонський машинобудівний завод почав виробляти трактори з китайських комплектуючих

Херсонський машинобудівний завод налагодив збирання таких колісних агрегатів з комплектуючих китайської компанії First Tractor.

Трактор має невеликі габарити, але водночас досить потужний двигун, він економічний і адаптований під велику кількість допоміжного обладнання, пише «Голос України».

Такі характеристики дають змогу застосовувати його для виконання широкого спектру робіт – як навантажувач, екскаватор, бульдозер тощо.

Наразі Херсонський машинобудівний завод ще не знає, скільки тракторів вироблятиме на місяць, оскільки обсяг залежатиме усе від попиту.

 
Чи буде продовжено війну з пам’ятниками?

Зрозуміло, що однозначної відповіді на це, здавалося б, несподіване і неактуальне питання, немає. Але судячи з інформації про те, що в Києві експертна комісія Мінкультури одноголосно прийняла рішення, яке дозволить прибрати пам'ятник полководцю Олександру Суворову з двору Київського військового ліцею імені Івана Богуна, розсудливим городянам є над чим замислитися. До того ж міністр Євген Нищук пояснив, що прийняття такого рішення - процес, до якого причетне не тільки Міністерство культури України.

Стає очевидним, що рано чи пізно, подібні віяння можуть докотитися і до півдня України, включаючи і наше місто. І тоді херсонцям доведеться приймати досить не прості рішення, якщо, звичайно, в Києві вважатимуть за потрібне поцікавитися їхньою думкою.

Нелегко доведеться і місцевій владі. З одного боку, їй буде треба витримати тиск Центру, який хотів би назавжди «забути» про саме існування Росії і її видатних особистостей, нерозривно пов'язаних з містом.

З іншого боку, зробити це в «пожежному порядку» або навіть за кілька років, «поставивши хрест» на історичному минулому Херсона, надзвичайно складно. Адже доведеться перейменовувати не тільки вулиці, названі на честь Потьомкіна, Суворова, Ушакова та деяких інших росіян, але і перейменувати саму столицю області - Херсон, до назви якого безпосередньо причетна сама Катерина Друга, яка 18 червня 1778 року власноруч підписала указ про заснування фортеці в гирлі Дніпра. І вже через чотири місяці тут було закладено місто, яке названо Херсоном, на честь давньогрецької колонії Херсонеса. Його засновником став царський фаворит Григорій Потьомкін.

Вже в наступному році були забиті і перші палі майбутнього порту. За планами царської влади, Херсону судилося стати колискою Чорноморського флоту імперії, економічним і політичним центром краю, названого «Новоросією», яку сьогодні можна згадувати тільки в негативному сенсі. Будівництво фортеці і міста було покладено на генерал-цейхместера Івана Ганнібала.

На жаль, Херсон після появи в 1789 році міста Миколаєва, куди було переведено адміралтейство, став звичайним повітовим містом, втративши значення важливої прикордонної фортеці.

І, тим не менш, саме в Херсоні почалося будівництво Чорноморського флоту. 26 травня 1779 року тут відбулася закладка першого військового корабля, що отримав назву «Слава Катерини». Ще два 66-гарматних кораблі були закладені в червні 1780 року, один з яких отримав найменування «Святий Павло». Трохи пізніше почалося будівництво ще трьох нових кораблів подібного типу.

Звичайно, сформувати екіпажі для них в Херсоні було неможливо. Тому 13 червня 1783 року відповідно до указу імператриці, з'явилося розпорядження направити в Херсон 3878 кращих офіцерів і нижніх чинів флотських, солдатських і артилерійських команд для нових кораблів. Команду корабля № 1, що складалася з 700 осіб, очолив капітан 2-рангу Федір Ушаков.

Сьогодні ім'ям цієї історичної особистості названа одна з центральних вулиць міста і це не випадково. У пам'яті вдячних нащадків він залишився не тільки, як видатний адмірал зі світовою славою, а й як проста людина, яка випробувала на собі всі тяготи життя в Херсоні, охопленому епідемією чуми, страшної хвороби, що забирала тисячі життів перших його жителів.

Федір Ушаков приїхав до Херсона в серпні 1783 року, коли ситуація в місті загострилася до краю. Виявивши неабиякі здібності і організаторський талант, він в ім'я порятунку життя ввірених йому людей, здійснив жорсткі і рішучі заходи: вивів весь екіпаж в степ, наказав спорудити з очерету намети і вирити невеликі землянки, в яких ізолювали хворих. Всім було наказано щоранку провітрювати ліжко протиратися оцетом і обкурювати свій одяг. До табору нікого не підпускали, між наметами могли переміщатися тільки медики. Ці вольові дії допомогли стабілізувати ситуацію. Його діяльність була винагороджена присвоєнням йому чину капітана 1-рангу. А 16 травня 1787 року під час перебування в Херсоні Катерини Другої він був підвищений до звання капітана бригадирського рангу.

У роки війни з Туреччиною Федір Ушаков прославився як видатний стратег і бойовий командир. У 1790 році в чині контр-адмірала він очолив Чорноморський військово-морський флот.

В кінці XVIII століття Херсон відігравав важливу роль у розвитку внутрішніх і зовнішніх економічних зв'язків Росії. Через Херсонський порт здійснювалася торгівля з Францією, Італією, Іспанією та іншими країнами Європи. Херсонська фортеця справляла відповідне враження навіть на іноземців.

У 1803 році Херсон знову отримав статус губернського центру. У місті розвивалося суднобудування, з'явилися підприємства з переробки сільськогосподарської продукції. До речі, треба відзначити, що тоді українці в місті не складали більшості. Навіть в 1897 році в Херсоні, згідно зі статистичними даними налічувалося близько 59 тисяч чоловік (росіян - 47%, євреїв - 29%, українців - 20%).

Сьогодні ситуація змінилася докорінно. І українці в процентному відношенні становлять більшість населення міста, росіяни - другі за чисельністю. А ось російськомовних в місті, однозначно, залишається чимало. Точні статистичні дані привести складно, але, схоже, не менше половини населення. І це невипадково. Безумовно, одна з причин такого явища- це історичне минуле нашого рідного міста, яке забути навряд чи вийде, принаймні, в найближчі десятиліття. Проте, все це ажніяк не заважає переважній більшості херсонців залишатися законослухняними громадянами, любити Україну і бути її справжніми патріотами.

Юрій Анісімов,
Заслужений журналіст України.

 
На Херсонщині за втручання прокуратури до державної власності повернуто незаконно відчужений елеватор вартістю майже 47 млн грн

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.12.2018 визнано позовні вимоги обласної прокуратури законними та обґрунтованими щодо повернення державі цілісного майнового комплексу Державного підприємства ДАК «Хліб України» - Великолепетиський елеватор» вартістю 46,6 млн грн, що розташований у смт Велика Лепетиха Херсонської області.

Цілісний майновий комплекс є об’єктом державної власності, що не підлягає приватизації та корпоратизації у зв’язку із його загальнодержавним значенням.

Однак, незважаючи на встановлену законом заборону на відчуження вказаного майна, та за відсутності згоди Уряду виконавчий комітет Великолепетиської селищної ради прийняв рішення про оформлення права власності на комплекс будівель елеватору за ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Таким чином форма власності цілісного майнового комплексу була протиправно змінена з державної на приватну.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Великолепетиської селищної ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності та визнання за державою права власності на цілісний майновий комплекс ДП ДАК «Хліб України» - Великолепетиський елеватор».

Прес-служба прокуратури
Херсонської області

 
Чоловіку, який завдав смертельних ударів своєму батьку, оголошено про підозру та взято під варту

Прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом умисного вбивства сином свого батька.

Установлено, що 11.12.2018 30-річний мешканець смт Лазурне Скадовського району під час сварки зі своїм батьком наніс останньому численні удари руками та металевим чайником по голові і тулубу, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів кісток голови та ребер. Від отриманих травм потерпілий помер у кареті швидкої допомоги.

Чоловіку оголошено про підозру за ч. 1 ст. 115 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Довідково: санкція вказаної статті передбачає покарання до 15 років позбавлення волі.

 
Общество: культурный аспект
На Сумщині пройшла 65-кілометрова Хресна хода прихожан УПЦ за маршрутом Лебедин-Охтирка
23.08.2017 09:58

13 липня о сьомій годині до Покровського храму м. Лебедин почали приїздити та приходити прихожани й паломники з багатьох районів Сумщини. Вони збиралися тут задляспільної молитви та здійснення 65-кілометрової Хресної ходи, приуроченої святу явлення чудотворної Охтирської ікони Божої Матері. Радо вітали один другого, цілувалися й обмінювалися добрими словами. Були щасливі з того, що віруючі з інших районів не злякалися негоди. Прийшли сюди, щоб разом зі щирими богомольцями випробувати себе у подоланні непростих труднощів хресної ходи, відчути силу терпіння, радість від здатності переносити втому та біль.Вони наперед були переконані, що з Божою допомогою зможуть перенести усі фізичні й моральні випробування й дійти до кінця.

Бажання та упевненість віруючих підсилювалося й тим, що Хресна хода з 13 по 15 липня 2017 року проходила з благословення архієпископа Сумського і Охтирського Євлогія.

Перед її початком паломники взяли участь у Божественній літургії в старинному гарно відбудованому Покровському храмі. Вони відверто та сердечно сповідувалися, брали благословення священиків на участь у Богоугодній хресній ході та приймали причастя святих таїнств. Палко молилися, відверто признавалися, каялися в гріхах і причащалися козаки Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» (далі МГО КЗ). Під проводом свого отамана паланки генерал-командора Віктора Ляха разом зі своїм вихованцем – козачам Нікітою Приймаком з дитячої козацької чоти імені Св. Петра Калнишевського, отамана Коша Запорозького забезпечували також наведення громадського порядку. Вони також, разом зі священиками, винесли з Покровського храму ікону Божої Матері, увінчану житніми колосками, чорнобривцями та багатьма гарними запашними квітами та допомагали нести під час ходи.

Близько півтори сотні богомольців стали на хресну дорогу. Наперед винесли великий хрест, за ним – хоругви, священики, монахині, ікона Пречистої Охтирської Божої Матері, півча та паломники. За паломниками – автобус з медичним працівником. Така урочиста церковна хода з великим Хрестом на початку процесії є Хресною ходою. Однак для віруючої людини Хресна хода – це не лише долання десятків кілометрів шляху, це особливий стан душі, коли віруючий наодинці зі своїми думками, з Господом Богом, переосмислює своє життя, вчинки, в результаті – по-іншому сприймає світ, отримує Божу благодать та умиротворення.

На своєму шляху богомольці відвідали шість церковних храмів.

З Покровського храму хресна хода попрямувала до храму святого Миколая, де здійснили молебень. Далі паломники долали 12-ти кілометровий маршрут з Лебедина до с. Будилки. На перехрестях доріг їх чекали люди. Тут робилися короткочасні зупинки, здійснювалися молебні. На всьому шляху священики кропили свяченою водою людей і автотранспорт. Водії ж просили піднести до них скриньку пожертв для завершення відбудови Лебединського Покровського храму. З обов’язками дорожнього скарбничого гарно справлявся козацький військовий старшина (підполковник) Володимир Голомідов.

Прихожани Української Православної Церкви радо зустрічали паломників. Виносили їм холодну джерельну воду та смаколики. У храмі Різдва Пресвятої Богородиці с. Будилки здійснили акафіст і водосвятний молебень. Усі учасники хресної ходи й жителі цього села окропилися свяченою водою та смиренно пройшли під заквітчаною іконою Пречистої Охтирської Божої Матері. Цікаву історію розповіли про цю ікону організатори першої хресної ходи 2010 року. Тоді перед ними постало питання, яку з ікон взяти в хресну дорогу. І ось навесні одна прихожанка у себе на горищі знайшла декілька ікон, серед них була ікона Охтирської Божої Матері. Тепер її перед кожною хресною ходою заквітчують духмяними квітами й виставляють у Покровському храмі м. Лебедин. Доведено, що має вона чудотворну силу. Так, наприклад, є зцілення жінки, котра не могла самостійно пересуватися без милиць. Будучи в Охтирці, в гостях, за станом здоров’я вона не могла навіть підійти до ікони, але щиро молилася, щоб Господь їй дав можливість прикластися до неї. І через деякий час жінка навіть не помітила, як недуга покинула її. Наступного року вона вже чекала ходу паломників із вдячністю та дарами і змогла самостійно приєднатися до них. Ще розповідають, що були випадки, коли жінкам, які не могли довгий час народити дітей, після участі в хресній ході Господь дарував радість материнства.

Саме тому прихожани храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Будилки з великою надією на зцілення чекали на хресну ходу з іконою Пречистої Охтирської Божої Матері. Вдячно почастували усіх паломників смачним обідом і разом зі своїм священиком благословили в подальший, тепер вже більш важкий 20-ти кілометровий шлях, який спрямовувався до с. Чупахівка.

Під час долання цього відрізку шляху паломники по-справжньому відчулиусі труднощі такої Хресної ходи. Протоієрею Василю Шляхтюку це послужило нагодою пояснити учасникам ходи, що саме такі випробування мають ще більше наблизити їх до Бога.

Паломники з особливою надією й щирістю почали просити Ісуса Христа допомогти пройти цей шлях покути до кінця. Вони весь час ішли з покаянням: «Господі, Ісусє Христє, Синє Божій, помилуй нас».

Слід відзначити, що впродовж всього маршруту хресну ходу очолював настоятель Покровського храму м. Лебедин протоієрей Василь Шляхтюк. Він та священики з храмів м. Суми, м. Лебедин, Лебединського, Білопільського та інших районів Сумської області, всіляко підтримували паломників, допомагали підсилювати та зміцнювати їх дух. Громадський порядок під час проведення забезпечували козаки

Для паломників хресна дорога стала нелегкою вже після подолання ними 22-х кілометрів шляху.З кожним кроком все більше відчувалася біль у суглобах і стопах, втома розбігалася по всьому тілу. З кожним наступним кілометром тягар, добровільно взятого на себе обов’язку, постійно збільшувався. Для когось ставав непосильною ношею… І тоді кожен з паломників відчував, що йомуу цей час потрібно виявити неабияку силу волі, щоб бути більш стійкимпри проходженні свого хресного шляху…

Молитва покаяння, що виголошувалася всією релігійною громадою, сприяла гамуванню болю, переборюванню відчуття виснажливої втоми. Додавали сил і прихожани Чупахівського храму з навколишніх сіл, котрі із проявами щирої радості зустрічали та пригощали учасників хресної ходи пряниками, печивом, гарячими пиріжками, пончиками,узварами іншими смачними напоями. Вони приєднувалися до паломників і хресною ходою прямували до свого храму.

Хресто-Воздвиженський храмовий комплекс приємно вразив паломників своєю красою й вишуканою довершеністю. Серед розкішно заквітчаних кущів троянд накрили столи й щедро пригостили паломників смачною вечерею. Через три години перепочинку о 0.00 годині у Хресто-Воздвиженській церкві була відслужена Божественна літургія. Її очолив протоієрей Георгій Бавикін (священик кафедрального Спасо-Преображенського собору м. Суми), який приєднався до хресної ходи о 4.00 годині разом з паломники вирушив до с. Лантратівка. За його участі паломники відчули пробудження досі незадіяних резервних сил. Під час ходи отцем Георгієм було прочитано багато молитов і псалмів. Шлях протяжністю 12 кілометрів показався легким і коротким.

У молитовному будинку Володимирської ікони Божої Матері с. Лантратівка було здійснено молебень та акафіст. За сніданком священики вітали паломників з подоланням більшого відрізку шляху та розповідали про сутнісне значення хресної ходи у житті кожного з них. Протоієрей Василь Шляхтюк порадував учасників Богоугодної ходи своїми вокальними здібностями. Тут, у Лантратівці, паломники найдовше відпочивали й набиралися сил. Цього дня на останньому 20-ти кілометровому відрізку маршруту мали завершитися всі труднощі паломництва. Багато людей під час такого перепочинку у своїх молитвах до Бога й Божої Матері просили Їх дати сили перенести весь тягар такої Хресної ходи…

Вони не тільки дійшли до Охтирки, а ще й прийняли участь у вечірньому богослужінні в Кафедральному соборі Покрови Пресвятої Богородиці. Вранці 15 липня паломники прийшли сюди, щоб взяти участь у довгоочікуваній Божественній літургії на честь явлення чудотворної ікони Охтирської Божої Матері.

Слід відмітити, що до хресної ходи в Охтирському районі приєдналися православні брати і сестри з Білорусії та Швеції. Загалом у паломницькій хресній ході взяли участь понад 300 чоловік. Серед них було немало молоді віком 10 – 16 років. Наймолодшому з них – Андрію Шляхтюку виповнилося 4,5 роки. Він, хоча й частково, але ж своїми ніжками крокував хресною ходою з м. Лебедин до с. Будилки.

Переконані, що пережите дітьми та підлітками, стане міцним підмурком на шляху їх духовного, патріотичного й фізичного зростання.

Прес-служба Сумської паланки
МГО «Козацтво Запорозьке»

 
Які вони, – козаки Великописарівщини?
23.08.2017 09:57

Багато славних козаків МГО «Козацтво Запорозьке» (МГО КЗ) проживає на теренах Сумщини. Однак не кожен район може пишатися такими козаками, які живуть та творять на території Велико-Писарівського району. Сьогодні доречно зупинитися на характеристиці двох з них: осавула Костянтина Гладченка, радника отамана Сумської паланки МГО КЗ з мистецьких питань та підосавула Василя Статівки, отамана Велико-Писарівського куреня Сумської паланки МГО КЗ. Цих відомих побратимів здавна єднає споріднена доброчинна справа.

Характерною козацькою рисою Василя Вікторовича є наполеглива цілеспрямованість на шляху досягнення мети. Він рідкісний трудоголик. Не соромиться запитувати й радитися при творенні нового задуму. Ніколи не ображається на критику, якою так щедро обдаровують його односельці. Раніше він славився тим, що робив гарні та зручні приклади для мисливської зброї, козацькі гармати, займався садово-парковою архітектурою.

Коли ж загорівся бажанням зробити величну скульптурну композицію святого рівноапостольного князя Володимира, звертався за допомогою до багатьох художників і скульпторів, у тому числі й до місцевих: Віктора Думчикова та Василя Артюшенка. Віктор Михайлович проявив зацікавленість і людяність у відношенні до допитливого «колеги». Інші почали дорікати на те, що він береться не за свою справу, до того ж – за таку, на яку немає ніякого права. Навіть рідні та друзі дорікали йому.

Однак Василь Вікторович не здавався, цілий місяць як на роботу приходив на дачу Володимира Мирошника. Натхненно й самовіддано працював над створенням скульптурної композиції святого рівноапостольного князя Володимира. Поспішав її завершити до 28 липня – 1029-ї річниці Дня хрещення Русі.

Слід відмітити, що поруч з ним завжди був Володимир Мирошник, чоловік з дуже великою харизмою, хоча на вид – звичайна скромна людина. У той же час він має неабиякий дар надихати, навіювати, заохочувати творця, заставляти його повірити у власні сили. Так було і з підосавулом Василем Статівкою, котрий до зустрічі з Володимиром Павловичем нічого подібного не робив. Але ж, саме завдяки Володимиру Павловичу, повірив, що зможе довести розпочату справу до кінця. Під пекучими променями сонця різав, рубав, стругав неподатливий дуб, часто переробляючи риси обличчя святого. І кожного разу говорив: «Все, досить, Більше нічого змінювати не буду». І щораз все починалося знову. Такий стиль роботи аматора-початківця.

Коли творцю здалось, що робота завершилася, отаман Сумської паланки МГО КЗ, генерал-командор Віктор Лях звернувся до осавула Костянтина Гладченка – студента-скульптора Львівської національної академії мистецтв.

Костянтин Васильович виїхав у той же день. Одразу звернув увагу на недосконалість виробу, значне порушення пропорцій й певні композиційні недоліки. Василь Вікторович погодився з усіма зауваженнями, але до усунення недоліків руками митця не погодився. Всеж з радістю став переймати досвід свого побратима. Костянтин Гладченко штрихував олівцем місця з яких треба було зняти стружку чи підрізати окрему деталь обличчя й інших елементів скульптурної композиції, як, наприклад, стилізованого зображення церкви, тризуба тощо. Василь Статівка швидко виправляв вказані недоліки та правки, значно вдосконалюючи свій виріб.

За кілька днів майстерність отамана куреня настільки зросла, що козацький побратим-наставник не стримався від похвали: «Жаль, що ти, Вася, не студент факультету монументально-декоративної скульптури нашої академії. Твоя скульптура заслуговує на відкриття та визнання тебе, як гарного учителя трудового навчання й народного умільця».

«Чом не творити, коли поруч щирий і талановитий друг – здобувач досвіду та знань вищої академічної школи» – подумав спітнілий і вдоволений своєю працею Василь.Він переміг себе, пізнав головні тонкощі й секрети скульптурної справи і тепер по-справжньому відчув свою спроможність дарувати людям радість. Радість спілкування з прекрасним. Спонукати односельців до усвідомлення того, що кожен, якщо захоче, зможе внести свою лепту у покращення селищної зони відпочинку, стати корисним і значимим для селищної громади Великої Писарівки.

28 липня 2017 року на березі річки Ворскла в кінці вулиці Кармелюка у рекреаційній зоні відпочинку Гетьманського парку відбувся урочистий захід Великописарівського літературно-мистецького об’єднання «Джерело натхнення», на якому було встановлено та відкрито скульптуру Володимира Великого з нагоди 1029-ї річниці з Дня хрещення Київської Русі та 71-ї річниці з Дня народження Володимира Мирошника. Святкові урочистості відкрив сам іменинник. Він виголосив короткі відомості про життя й діяльність великого князя Володимира та його роль у зміцненні Київського князівства та хрещенні Русі. Надав слово кожному з членів творчого товариства і, звичайно ж, самим творцям скульптурної композиції та їх отаману.

Цікаву історію про дубову колоду розповів учитель трудового навчання, отаман В-Писарівського куреня Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке» підосавул Василь Статівка. Колоду для виготовлення скульптурної композиції виділив головний лікар районної лікарні Роман Побідінський. Коли ж ми приїхали забирати цю колоду, то натрапили на непередбачувану перепону. Один з працівників лікарні відклав її з метою використання на дошки для підлоги свого підсобного господарства. І забрати її без втручання господаря лікарні не могли… Територія на якій працювали над виготовленням скульптури була обезструмлена. Струм безкоштовно надавав учасник АТО Андрій Пасюга. Були й інші проблеми. Часто тупився та щербився на сучках робочий інструмент. Не витримала темпу праці й спеки навіть «болгарка»… Коли ж визначалися з місцем встановлення, кожен бажав мати цю скульптурну композицію на своїй території: поліція за умови встановлення на їхній території, обіцяла забезпечити надійну охорону та збереження; підприємці – шалені кошти; кожен з працівників Гетьманського парку також хотів би мати Володимира Великого на своїй рекреації… Однак автор такого доброчинного проекту погодився на встановлення свого творчого вироду на узбережжі річки Ворскли біля Володимирської бесідки з тим, щоб усі піші й водні мандрівникимогли бачити скульптурну композицію святого рівноапостольного князя Володимира, зупинятися тут для перепочинку, оздоровлюватися та заряджатися надзвичайно позитивною аурою, що тепер завжди пануватиме тут навколо постаті святого хрестителя Київської Русі.

Досить скромно про свою участь у створенні такого шедевру говорив осавул Костянтин Гладченко. У своїй промові здебільше славив Василя Вікторовича, свого козацького побратима, колегу скульптурної творчості.

Гарними словами відзначив значущість козацької доброчинної діяльності Леонід Клизуб, селищний голова. Запевнив мешканців Великої Писарівки у тому, що й надалі буде підтримувати будь-які творчі справи, спрямовані на поліпшення навколишнього середовища, облаштування рекреаційних зон, які спрямовані на відновлення та збагачення емоційного, інтелектуального, духовного та фізичного аспектів здоров’я.

Навіть під зоряним склепінням неба продовжувалося обговорення такого доброчинного дійства. Лунали пісні, заклики, вірші, здравиці на честь козаків, поетів, іменинника Володимира Мирошника. І, звичайно ж, мова йшла про здійснення освячення скульптурної композиції й території рекреаційної зони священиками Української Православної Церкви (адже всі вони у цей день знаходилися на святкуванні Дня Хрещення Русі у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі).

Хочеться вірити, що здійснене сьогодні, є лише початком постійно-зростаючих творчих злетів і виважених суспільно-корисних справ – козаками Велико-Писарівського куреня Сумської паланки МГО КЗ на території селищної рекреаційної зони відпочинку в чудовому Гетьманському парку.

Член національної спілки журналістів України,
генерал-командор Віктор Лях

 
90- річний ювілей Чорноморського біосферного заповідника.
14.07.2017 18:03

14 липня в Голій Пристані в міському Палаці культури «Сузір'я» відбулися урочисті збори, присвячені 90-річчю від дня створення Чорноморського біосферного заповідника.

У залі працівники заповідника, керівники області, Голопристанського району та міста Гола Нристань, запрошені гості, представники ЗМІ.

Звертаючись до присутніх голова обласної державної адміністрації Андрей.Гордєєв зазначив: «Ми всі прекрасно розуміємо, що вплив людства на планету з року в рік, на жаль, стає все більш руйнівним. Щоб зберегти природні багатства для нащадків на Землі з'являються численні парки та природоохоронні зони. Саме з цією метою 90 років тому був створений Чорноморський біосферний заповідник - найбільший морський заповідник держави, один з найстаріших і найцінніших в Україні ».

З доповіддю виступив директор Чорноморського біосферного заповідника Анатолій Юрченко, який підкреслив, що саме завдяки копіткій роботі нинішнього колективу заповідника і всіх його попередників – колективів минулих часів  протягом 90 років збережені унікальні еталонні фрагменти причорноморського степу, піщаного лісостепу, прибережних екосистем. А ювілей - це не тільки підведення підсумків, а й мобілізація колективу на подальше вдосконалення своєї діяльності по охороні природи Причорномор'я, по відтворенню рідкісних та ендемічних видів її флори і фауни.

Серед численних виступаючих керівники  заповідника «Асканія Нова», Херсонського державного університету, обласного краєзнавчого музею,   Національної Академії наук України та інші

Кращі працівники заповідника нагороджені Почесними грамотами облдержадміністрації, обласної Ради, Голопристанської райдержадміністрації, районної та міської Рад.

 

Юрій Анісімов, Заслужений журналіст України

 

фото автора

 
Перлина Херсонщини.
23.07.2017 15:29

На північному узбережжі Чорного моря від південного краю Кінбурнської коси до  селища Залізний Порт, на островах Тендрівської і Ягорлицької заток (територія Херсонської та Миколаївської областей) простягається найбільший в нашій країні Чорноморський біосферний заповідник. Тут розмістилися красиві затоки, дивовижні острови, піщані та степові масиви, що демонструють дивовижне розмаїття природи українського Причорномор'я.

14 липня 2017 року Заповіднику виповнилося 90 років. Саме в цей день далекого і важкого 1927 року Рада Народних Комісарів УРСР прийняла  рішення про утворення на берегах Чорного та Азовського морів заповідників, серед яких  був і Чорноморський заповідник. Через шість років  він  став самостійною природоохоронною і науково-дослідною установою, а статус біосферного отримав в 1983 році.

Зараз  загальна площа заповідника становить понад 109 тисяч гектарів. З них майже 90 тисяч є заповідними територіями, 76 тисяч припадає на акваторії Чорного моря та його заток.

На території заповідника знаходиться:  понад  450 видів хребетних тварин, більше 4000 видів безхребетних і  більше  700 видів рослин. З них до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку занесено 18 видів ссавців, 57 видів птахів, 37 видів комах і 41 вид рослин

Подробнее...
 
Козацьке свято для людей села
20.06.2017 12:48

В селі Піскі, що в Бахмацькому районі на Чернігівщині, в четвертий раз, відбувся IV Всеукраїнський фестиваль «Відродження українського села, його духовності і культури».

Ця подія відбулася з ініціативи Головного отамана Чернігівського округу МГО Козацтва Запорозького, генерал-командора Валерія Колоші. Як голова ПСП «Пісківське», депутат обласної ради він вкотре втілив в життя свою давню мрію. За два дні, 10 та 11червня, у Всеукраїнському фестивалі «Відродження українського села, його духовності і культури» організованому ним, прийняли участь біля п’яти тисячі учасників та гостей!

На вході до Співочого поля зустрічали народні музики, а чарівні жінки, у вишиванках, пригощали гостинно всіх – чарчину горілочки, закушуючи смачним національним продуктом. Погода також посприяла для свята, - була не спекотною, а тому настрій у присутніх був гарним.

Розпочався фестиваль парадом учасників фольклорних колективів та дитячої хореографії, зірок української естради, поетів, циркових артистів. Очолювали парад козаки Чернігівського округу, а попереду з прапорами козаки отамана – Євгенія Крутова, на баских конях.

Офіційну частину, цього народного свята, відкрив Головний отаман Валерій Колоша:

– Як би нам зараз не було важко жити, ми, українці, не повинні забувати про рідне село, – наголосив Валерій Петрович. – Те село, котре виплекало, виростило й дало путівку в життя багатьом відомим людям; щоб наша країна розцвіла, щоб у ній було добре жити і бути кращими за багатьох інших. Все залежить від нас із вами. Тож об’єднаймося, люди, й відродимо українське село, нашу духовність та культуру!

Щирого привітав присутніх, Керівник облдержадміністрації, Валерій Куліч:

– У назві фестивалю є така фраза: «Відродження українського села». І саме такі свята сприяють цьому відродженню, – відзначив він. – Можна дуже багато говорити якісь слова, але відродження українського села – це це зараз більше потрібне для нашіх з вами дітей. Мені дуже приємно, що тепер з усієї Чернігівщини та інших областей України сюди завітали не лише дорослі, а й обдаровані діти!.. Дехто поки скептично ставиться до скасування віз із країнами Євросоюзу. Кажуть, мовляв, це нам навряд чи допоможе, житимемо, як і раніше… Однак це дуже потрібно більше для наших дітей! перед якими відкриваються абсолютно нові горизонти та чудові перспективи! Тож хочу від душі подякувати засновнику цього свята – Валерію Колоші, та побажати всім учасникам фестивалю добра, здоров’я й благополуччя. Бажаю, щоб наступний – п’ятий фестиваль, який відбудеться тут, стане міжнародним!

– Кожен, хто вклав свою енергію, працю, бажання в розвиток цієї землі, гідний величезної поваги! Гуртуючи довкола себе прихильників культурного розвитку села, Валерій Петрович своїм прикладом переконливо доводить, що відродження нашого села – невід’ємна умова відродження економіки нашої держави, – зазначив у своєму слові Заступник голови обласної ради Арсен Дідур. – І я впевнений, що вже найближчим часом цей фестиваль, наповнений неповторним колоритом та історичною пам’яттю поколінь, стане ще однією туристичною принадою Чернігівщини, подивитися на яку щорічно приїжджатимуть тисячі туристів з усієї України та закордону!

Гетьман козацтва Запорозького, маршал козацтва Дмитро Сагайдак, вітаючи присутніх, вказав що вперше присутній на цьому фестивалі - з причини щорічного відзначення славетної події – в ідновлення у 2003 році Козацької Могили на Українському військовому цвинтарі у Александрув-Куявському (провеодиться в першу суботу червня в Республіці Польща). До складу делегації від Генеральної канцелярії, вперше за 14-ть років, ввійшли Головний отаман округу Валерій Колоша та козацький співочий колектив «Смоляни». А тому їх запросили в наступному році прийняти участь у відзначенні 25-ї річниці відновлення Козацької Могили. Тоді ми, з генералом Колошею, запросили їхню делегацію прийняти участь в 5-й річниці вашого Фестивалю! По закінченню вітального слова маршал Сагайдак урочисто вручив посвідчення козацького полковника заступникові головного редактора обласної газети «Деснянська правда», письменнику Сергієві Дзюбі.

Також учасників свята привітали народний депутат України Валерій Давиденко, голова Бахмацької районної ради Віктор Міщук, депутат обласної ради Віктор Труш, керівник апарату Аграрної партії України Людмила Кулик, а представники православного духовенства – благословили проведення свята.

Першу дещицю величезного смачного короваю отримала від Валерія Колоші 87-літня Євдокія Федотівна Гостар. Ця жінка все життя трудилася в колгоспі – на свинофермі, дояркою, ланковою… Зараз – на заслуженому відпочинку. Дуже любить українські народні пісні, тож виступає з десяти років… Тепер вона натхненно співає в фольклорному ансамблі «Берегиня» з села Оленівка Борзнянського району, а потім всі Почесні гості свята.

А незабаром столи буквально ломилися від усіляких страв… Зокрема, на фестивалі майстерно приготували куліш та уху, печеню і шашлики, ціле море смаколиків; неабияким попитом користувалися й голландські сири місцевого сільгосппідприємства – як на наш смак, найкращі в Україні!

Яскраві виставки, майстер-класи з гончарства, ковальства, розпису українськими візерунками… Неймовірна кількість усілякої смакоти!.. Все це в маленькому мальовничому селі Піски.

Сподобалися нам фольклорний та хореографічний конкурси. Це – справжнє розмаїття талантів! Тим більше, змагалося багато танцювальних дитячих колективів. Чого там тільки не було: запальний гуцульський аркан, темпераментні полька, гопак, краков’як, циганочка, єврейський танок «Хава нагіла», зворушливі танго, дивовижний брейк-данс… Особливо запам’ятався аматорський хореографічний колектив «Намистинки» Комарівської ЗОШ-інтернату I-II ступенів Борзнянського району (художній керівник – Олена Шнейдер, педагог-організатор Ганна Троєцька, директор Віктор Стриженко). Нинішнього року талановиті діти стали срібними призерами міжнародного конкурсу «Квітневі викрутаси» в Ніжині та переможцями фестивалю «Терпсихора…» в Чернігові. Всі дітлахи з «Намистинок» – просто чарівні! А на фестивалі в Пісках вони також стали переможцями – отримали дипломи першого ступеня.

Тисячі людей, мов зачаровані, спостерігали і за вражаючими виступами групи козаків-каскадерів «Український дух». Мужні обличчя, богатирські тіла, баскі коні, які долали будь-які перешкоди. Надзвичайно складні трюки у виконанні звитяжних козаків та козачок. Під керівництвом отамана Євгенія Крутова «Богу дякувати, є ще український дух на нашій славній Україні, – раз-по-раз лунало серед натхненних глядачів. – Із такими хоробрими козаками-характерниками ми все подолаємо!». Після успішних виступів козаків-каскадерів в стилізованій козацькій Січи на Співочому полі Гетьман козацтва Запорозького Дмитро Сагайдак зібрав усіх козаків на Трапезу. Гарно пообідали козацьким кулешем та обговорили деякі актуальні козацькі питання.

В цей час вигуки «Браво!» супроводжували виступ зразкового циркового колективу «Юність» із села Макошине Менського району (керівник Вероніка Бур). Віртуозне виконання надзвичайно складних трюків стало безперечною родзинкою фестивалю.

Також бурхливі оплески на святі викликали виступи народної артистки України Алли Кудлай та її сина Максима (мама з уже дорослим сином зворушливо заспівали разом); а також – композитора Ніколо Петраша, автора багатьох суперхітів у виконанні зірок вітчизняної естради; народної артистки України, телеведучої та співачки Оксани Пекун; відомого поета Степана Галябарди; ансамблю пісні і танцю «Сіверські клейноди» обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм; знаної співачки з Чернігова Тетяни Олійник; духового оркестру Державної служби з надзвичайних ситуацій України; улюбленця молоді – дивовижного Біг-Боса; хору «Народна криниця» Ніжинського училища культури імені Марії Заньковецької... Всі щиро дякували організаторам фестивалю, а Валерію Колоші. Захоплено розповідали, як їх причарувало це мальовниче село Піски, та обіцяли неодмінно приїздити коли ще запросять!

Блискуче виступив на святі козацький гурт «Смоляни». Президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, поет Сергій Дзюба урочисто вручив Міжнародну літературну премію імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» талановитим митцям зі «Смолян» Ользі Євченко, Миколі Перцю та Роману Кизюну за визначну творчу, патріотичну діяльність і подвижницьку популяризацію українських пісень. Які, доречі, тиждень тому приймали участь в заходах біля Козацької Могили та якими тривалий опікується час генерал Валерій Колоша.

Свято вирувало два дні, але окремо потрібно відзначити на ньому маленьку, худеньку козачку, без якої цього дійства не було би! Побажати їй «многая та благая лета»! Вірі Іллівні – матері Головного отамана Чернігівського округу, якій, він обіцяв та дотримався свого слова – присвятив усе своє життя рідному селу та своїм односельцям.

Прес-служба МГО «Козацтво Запорозьке»

 
«ПерваяПредыдущая12345678910СледующаяПоследняя»

Страница 9 из 20
Яндекс.Метрика