СОБЫТИЯ & ФАКТЫ

Через реформу адмінтерустрою зміниться структура Нацполіції на Херсонщині

 
На Херсонщині не вистачає патрульних поліцейських — не приваблює навіть зарплата від 11 тисяч

 
Херсонскую ТЭЦ подозревают в «распиливании» более 7 миллионов гривен

 
Херсонські підприємства накопичили 40 мільйонів боргу із зарплати

Станом на 1 грудня заборгованість із зарплати у Херсонській області становила 40 мільйонів гривень

 
Заборгованість мешканців Херсонської області за комунальні послуги перевищила мільярд гривень

 
Учacтoк тpaccы Xepcoн - Никoлaeв cтaнeт плaтным

 
Нa Xepcoнщинe будут cтpoить нoвый куpopт
 
У Києві з'явиться кладовище для домашніх тварин

 
Что будет, если изобразить плач рядом с лошадью. Девушка проверила и показала: кони умнее, чем мы думаем

 
Ушёл из жизни легендарный партизан-подрывник Владимир Казначеев

 

ОБЩЕСТВО: КУЛЬТУРНЫЙ АСПЕКТ

Україні пропонують почекати ще десять років і тільки тоді, можливо, її приймуть в ЄС.
26.09.2019 19:10

В лютому 2019 року Верховна Рада за ініціативою п'ятого ПрезидентаПетра Порошенка  юридично закріпила в Конституції курс на вступ до Євросоюзу і НАТО. У преамбулі Основного Закону записали формулювання про «європейську ідентичність українського народу і незворотність європейського і євроатлантичного курсу України», а 102-а стаття розширила повноваження глави держави: він став «гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору».

Після ціїєїї, здавалося б, «історичної» події, не минуло й двох місяців, як ініціатор цього «багатообіцяючого» запису в Конституцію зазнає нищівної поразки на президентських виборах-2019, Його було скинуто  з «політичного Олімпу» і він став рядовим народним депутатом. Від очолюваної ним колись впливової партії «Солідарність» в парламент країни  пробилися за партійним списком тільки 25 самих одіозних  порошенківців, але вже під назвою «Європейська солідарність». В одномандатних округах їх однопартійці  програли по всій країні, включаючи Херсонщину.

 

 

Винятком став лише Олексій Гончаренко, який встиг побувати в партії Зелених, партії «Союз», «Партії регіонів» і нарешті примкнув до команди Петра Порошенка. Але щоб знову потрапити  до парламенту, він   посоромився  афішувати свої зв'язки з БПП і балотувався як незалежний кандидат

В  значно оновленій Верховній Раді не виявилося «крутих» військових в камуфляжі, які залишили передову задля  «наведення порядку» в країні. Поменшало  активістів Майдану. Зникли депутати партії екстравагантного Ляшка, яценюківські «фронтовики», відверті русофоби з «Самопомочі», представники «Свободи» та інших націоналістичних організацій.

Одним словом, склад ВР стане менш агресивним. З'явилися навіть проблиски надії на припинення  бойових дій та встановлення миру.  Суттєво скоротилася  кількість прихильників ЄС і НАТО.

Проте, на будинках облдержадміністрацій і облміськвиконкомів  багатьох міст   продовжують висіти величезні полотнища із зображенням прапора Європейського Союзу, які підкреслюють непорушність  європейського курсу. Правляча еліта не сумнівалася в переобранні Петра Порошенка на другий термін і робила все можливе, щоб у громадян України не залишилося жодних сумнівів у тому, що вступ країни в ЄС і НАТО - справа найближчого часу.

Подібний невиправданий оптимізм уже був у старшого покоління наших громадян, коли півстоліття тому на тих же адміністративних будівлях  також вивішувалися великі барвисті панно, на яких розміщувалися гасла: «Наша мета - комунізм» чи «Нинішнє покоління буде жити при комунізмі».

Як відомо, з цієї затії нічого не вийшло, а сама країна розвалилася.

Сьогодні ця красива казка, однозначно, викликає тільки іронічну посмішку у всіх українців, хоча деяка частина  продовжує наївно вірити в інші міфи. Одним з них є твердження про  безбідне життя в ЄС.

Їм подобається фотографуватися на тлі розміщених по всій Україні величезних полотнищ  на фоні  прапора ЄС. Ймовірно, в цю мить вони відчувають себе повноцінними європейцями, які  впевнені в тому, що  незабаром ми все-таки будемо в ЄС

Однак реальне життя опускає людей «з небес на грішну землю». Виборцям набридла  постійна брехня про «покращення життя» і «європейські перспективи» на тлі повального зубожіння населення і військових дій на сході країни. Всі давно зрозуміли, що схожість з Європою у нас все-таки є, але не за розмірами зарплат і пенсій, а лише за рівнем ... казково високих цін, буквально на все .

А що стосується економіки країни, яка колись входила в десятку найрозвиненіших країн світу, то вона безнадійно зруйнована.

Після  подій на  Євромайдані багатьом здавалося, що наша країна зможе в найближчому майбутньому запросто подолати всі перешкоди і стати повноправним членом ЄС. Однак, чомусь не подумали, що на цьому шляху доведеться подолати такі складні внутрішні проблеми, як пострадянська соціально-економічна модель і неймовірна корупція.

Тоді багато хто  вірив, що економіку України можна буде безболісно відірвати від радянсько-російської, уникнувши при цьому  її  занепаду.

Про райдужні перспективи нашого сільськогосподарського виробництва сумнівів не було взагалі. Вважали, що Україна годує весь Союз. А ось про орієнтацію нашої сільгосппродукції на гігантський російський ринок,  не врахували.  І в реальному житті   раптом    з'ясувалося, що наша молочна і м'ясна продукція не в змозі завоювати європейські ринки , а наші фрукти та овочі виявилися там взагалі  непотрібними

Що стосується українських корабелів, авіабудівників,працівників космічної галузі і машинобудівників, якими ми так пишалися, то тут зовсім біда. Вони не отримали  від західноєвропейських концернів  будь-яких замовлень  бо їм конкуренти не потрібні. У підсумку політика остаточного розриву економічних відносин з Росією призвела нас до руйнівних наслідків.

При цьому Україна почала втрачати статус транзитної держави. Нас відрізають від Північного морського шляху, БАМу, Транссибу, які ведуть до портів Північної і Південної Кореї, Японії і Північної Америки. Погіршуються зв'язку з Китаєм, Казахстаном і Середньою Азією

І все-таки чимало українців за інерцією ще продовжує підтримувати євроінтеграційний курс України, хоча за останній час  побільшало тих, хто вважає, що подальшу стратегію співпраці з ЄС слід будувати  тільки на прагматичній основі.

До того ж нещодавно керівництво ЄС поспішило прийняти до своїх лав країни з досить невисокими економічними показниками. І це стало для Союзу  «головним болем». Природно, знову ризикувати Брюссель  навряд захоче. І про це нам постійно роз'яснюють в м'якій і не дуже м'якій формі.

Ще п'ятнадцять років тому, в 2004 році, тодішній президент Єврокомісії Романо Проді прирівняв шанси України на вступ до ЄС до шансів Нової Зеландії та Вірменії, тобто, практично, до нуля. І він мав рацію. Україна вже десять років є учасником програми Євросоюзу «Східне партнерство» (з 2009 року). У 2014 році підписується нова Угода про асоціацію, що замінила колишню. Але терміни вступу України в Євросоюз як були вельми віддаленими, так і не наблизилися.

Правда, нинішні європейські політики зайняли зараз більш гнучку позицію. Вони   лицемірно твердять, якщо  Україна прискорить темпи свого розвитку, то питання про вступ в ЄС може бути розглянуто в ... 2029 році. Але навіть при цьому позитивне рішення не гарантується.

Доводиться з гіркотою визнавати, що сьогодні Україна з її   занедбаною економікою, внутрішньою нестабільністю і зруйнованим Донбасом Європейському Союзу, не потрібна. Але  його керівники мають конкретну мету - не  допустити   зближення України з Росією, бо  в цьому вони бачать для себе смертельну небезпеку. Тому  і ведеться ця багаторічна гра  з постійними обіцянками, які ніхто не збирається виконувати.

Вже минуло більше десяти років але реальних зрушень немає. І  нам знову пропонують почекати ще десять років. І навіть це не гарантія вступу до ЄС.  А що станеться за десять років з Україною, так само як  із Євросоюзом  не знає ніхто.

Юрій Анісімов, Заслужений журналіст України

 
Яндекс.Метрика