СОБЫТИЯ & ФАКТЫ

Херсонский морпорт хотят заполучить инвесторы с сомнительным происхождением

 

 
При податковій службі Херсонщини створять Громадську раду

 
В обласному управлінні поліції Херсонщини підвели підсумки роботи за 11 місяців

 
Коллектив КП «Херсонэлектротранс» самоотверженно работает для горожан

 
Плательщики Херсонщины собрали местным общинам 4,4 миллиарда гривен налогов

 
Херсонцы ощутят на себе повышение тарифа на электроэнергию

 
Александр Прокудин про безопасность на Херсонщине

 

 
Херсонская верфь SMG завершила очередной этап строительства танкера для голландцев

 
Коломойский начал торпедирование покупателя Херсонской перевалки

 
Погрози судді Господарського суду Херсонської області: ВРП звернеться до ГПУ

 
П’ятий рік без Криму
30.06.2018 19:31

Нещодавно авторитетна «Німецька хвиля» (Deutsche Welle) опублікувала результати опитування, проведеного Берлінським Центром східноєвропейських і міжнародних досліджень (ZOiS), на території Криму.

Їх достовірність, безперечно, викликає певні сумніви, але і  повністю   їх  ігнорувати не слід, якщо ми маємо намір зробити все можливе для повернення півострова.

В ході опитування з'ясувалося, що 67,8% жителів Криму вважають себе етнічними росіянами, близько 12% - етнічними кримськими татарами і  7,5% - етнічними українцями. Українську мову вважають рідною  тільки 2,7% респондентів, тоді як російську - майже 80%. Що ж стосується кримськотатарської, то її назвали рідною лише 8,7% опитаних.

Зрозуміло, всі ці дані, можуть бути прямим результатом інформаційної війни між Україною і Росією і  не відповідати дійсності. Організаторів опитування, могли банально підкупити або дезінформувати. І все-таки, однозначно, вони наводять на  деякі роздуми.

Складно спростувати факт, що у невизнаному світовою громадськістю кримському  референдумі 2014 року взяла участь значна кількість населення Криму. І, не дивлячись на всю його незаконність, хто б і що не говорив,  тільки  10% виборців його проігнорували.

Добре відомі і підсумки референдуму, фальсифікувати які було, б дуже не просто.  Але лякає навіть не це, а те, що, на думку німецьких дослідників, 79% жителів півострова заявили, що при повторному референдумі проголосували б точно так, як і 4 роки тому.

Звичайно, можна і з цим не погоджуватися, заперечувати дані опитування, звинувачувати організаторів в упередженості, але стає зрозумілим, що нам  треба, нарешті, розібратися в реальній ситуації на півострові. А після цього об'єктивно оцінити ефективність вжитих заходів щодо повернення Криму на  даний час, не чекаючи розвалу Росії.

На жаль,  стає реальністю - поступове звикання західного світу до ситуації, коли Крим перестає сприйматися, як частина України. Вже зараз можна спостерігати дивні речі, коли: лідер будь-якої країни одночасно і засуджує російську окупацію Криму і закликає зняти з Росії санкції, накладені за цю окупацію.

 

 

Пропонується навіть повернути Росію в «клуб великих держав.  Що ж стосується західних політиків нижчого рівня, як  праворадикалів, так і  лівих, то багато хто з них відчуває себе в Криму як вдома, ігноруючи санкції та протести нашого МЗС. А скільки вже випадків, коли на Заході друкуються карти Росії, на яких Крим включається в її склад. І ніхто за це не несе ніякого покарання.  Зрозуміло, що Західна Європа  істотно залежить від поставок російського газу. Та й втрачати «бездонний» російський ринок їй зовсім не хочеться. До того ж там розуміють, що в разі військового конфлікту Росія, ймовірно, і  буде переможена, але що залишиться від самої Західної Європи, в якій дуже багато американських  баз, невідомо нікому. Американцям за океаном, швидше за все, вдасться вижити, а ось у прикордонних з Росією країн таких  шансів, майже, немає

На жаль, з кожним роком відстань між бунтівним півостровом і материковою Україною продовжує збільшуватися. Посилюється русифікація півострова Його населення  постійнозростає і, в основному, за рахунок «не бідних»  переселенців з північних і центральних регіонів Російської Федерації.   На думку пана Джемілєв, їх кількість вже доходить до мільйона чоловік, У Києві  називають тільки 200 тисяч. Але навіть і  це забагато

До речі,  влада країни попередила  переселенців,  які приїхали в уже анексований Крим, про їх негайну  висилку  протягом тижня, після  його повернення  в склад України.  Теоретично, начебто, все законно, але складно уявити, як, практично, депортувати таку масу народу в такий термін.

Неможна не помічати, що під впливом російських засобів масової пропаганди  поступово змінюється і світогляд кримчан. Їх залякують   перспективою (в разі повернення до складу України:) масовими репресіями, високими цінами за комунальні послуги,  переводом на  українську мову всіх навчальних закладів, появою американських і натовських військових баз на півострові та іншими страшилками.

При цьому ми, незрозуміло навіщо, навіть підігруємо опонентам, постійно акцентуючи увагу громадськості на те, що десятки тисяч колишніх військовослужбовців, чиновників, прокурорів, суддів, працівників СБУ, депутатів різного рівня, викладачів, які  зрадили Україну та залишилися в Криму, неодмінно будуть покарані, згідно кримінального законодавства.

Доповнила ці погрози прокуратурі АРК,   поінформувавши про те, що  всім особам, що  брали участь в організації і проведенні  президентських виборів на півострові, загрожує переслідування за статтями Кримінального кодексу України про захоплення державної влади і посягання на територіальну цілісність України (до 15 років в'язниці). Таким чином, до відповідальності буде притягнуто  всіх  членів виборчих комісій, які організували  виборчий процес в Криму у березні 2018 року.

І все це на фоні деяких позитивних моментів, які мають місце на півострові.    Побудовано автомобільний мост  через Керченську протоку. Вирішуються проблеми з електроенергією і газом (закінчується будівництво електростанцій під Сімферополем і Севастополем, побудовано газопровід). Запрацювали великі підприємства в Керчі, Феодосії, Севастополі. Окремі категорії населення отримують, порівняно, високі зарплати і пенсії.

Багато наших політиків вважають за краще не помічати подібного позитиву, покладаючи особливі надії на міжнародне невизнання Криму  російською територією, що серйозно ускладнює життя його населення.

Проте,  тривала  ізоляція, жорсткі санкції, введені США та їх союзниками, гострі проблеми, викликані нестачею води, електроенергії, зростанням цін на товари першої необхідності, втрата «курортних надходжень», як не дивно,   досі не зломили кримчан.

Їм добре відомо, що офіційно визнали Крим частиною Росії всього шість країн - Афганістан, Венесуела, Куба, Нікарагуа, Сирія і КНДР. Правда, є ще 17 країн, які 24 березня 2014 року проголосували проти резолюції 68/262 Генеральної Асамблеї ООН в підтримку суверенітету і територіальної цілісності України Серед них: Ангола, Вірменія, Білорусь, Болівія, Бурунді, Камбоджа, Китай, Коморські острови, Казахстан, Індія, Іран, Сербія, ПАР, Судан, Узбекистан, Еритрея, Зімбабве, які не захотіли ускладнювати відносини з Росією. До того ж, є і чимало країн, які  зайняли позицію «вичікувального нейтралітету».

Якщо казати відверто, більшость херсонців,  ще не втратили надії на  повернення Криму.  Вони  звикли жити разом з кримчанами. Їх пов'язують з ними багаторічні культурні, економічні, дружні і навіть родинні зв'язки.  Наше бажання жити разом, хоча зрозуміло, що   для цього буде потрібен певний  час і чималі  зусилля  для покращення  рівня життя  в нашій країні.

Важливо позбутися від усього, що перешкоджає поверненню Криму.

Треба закінчити військові дії на сході країни так, щоб весь світ побачив населення Донбасу умиротвореним і заможним, а не руїни і розруху. Потрібна масштабна амністія всіх, хто порущив законодавство.   А для початку треба дати населенню Криму дніпровську воду. Звичайно не безкоштовно

Не секрет, що ситуація з водою на в Криму погіршується з кожним днем. Там, за великим рахунком, вже вичерпані всі водні ресурси. Сьогодні процес деградації грунтів північного Криму йде такими темпами, що це буде ще одним завданням, яку нам доведеться вирішувати після повернення Криму.

Це відновлення меліоративних земель і тієї інфраструктури, яка сьогодні стрімко руйнується, виллється в астрономічні витрати. По суті, Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом, став непридатним для експлуатації,  хоча саме  він до 2014 року забезпечував до 85% потреб Криму в прісній воді.

. Нещодавно відомий український письменник Василь Шкляр в ефірі телеканалу «Еспрессо ТВ» висловив  думку, парадоксальну для політичної логіки нинішнього керівництва країни.  Він вважає, що  « Крим ніколи не був українським і вкрай складно уявити його повернення…В умовах демократії не можна буде все «поставити на місце» тоталітарними методами». За його   логікою, Крим, так само, як і Донбас –« чужорідні регіони з досить сильними «проросійськими настроями». І, перебування їх у складі України, завжди буде представляти для нас серйозну небезпеку».



Юрій Анісімов, Заслужений журналіст України

 
Яндекс.Метрика