СОБЫТИЯ & ФАКТЫ

- Какие основные задачи у военного комиссариата сейчас? Ведь известно, что осенью у вас много работы.

- Задач у военкомата очень много. На данный момент у нас начинается подготовительный этап к осеннему призыву 2017 года. Мы проводим мероприятия сборовой подготовки. Призываем на сборы военнообязанных, воинов АТО из оперативного резерва воинских частей. Оказываем социальную защиту воинам АТО. Призываем на контрактную службу.

С задачами справляемся. Приходят контрактники, мы проводим с ними беседы. Если люди сомневаются, пытаемся развеять сомнения, чтобы они принимали решения. Помогаем оформиться в те части, где они хотели бы проводить службу. На данном этапе люди хотят проходить воинскую службу либо в своей части, либо ближе к дому.

- Какие основные проблемы возникают у военкомата во время призыва?

- В прошлом году во время призыва в одном из сел за 4 дня 60 человек покинули населенный пункт. Уехали за границу на заработки. И призывники там были, и военнообязанные. Раньше было так, что, если человек оформляет загранпаспорт, то спрашивалось разрешение у военного комиссара – имеет ли право конкретный гражданин на выезд за границу. Если человек имеет право, претензий не предъявлялось. Если не имеет – мы даем пояснение, почему. По человеку должно было быть принято решение. Во времена Януковича это упростили, и Миграционной службе больше не нужно наше разрешение. Единственная ситуация, при которой они дают нам информацию – когда человек принимает гражданство. Приехали, например, люди из Крыма, нас ставят в известность, мы проводим с ними работу. В итоге, получается «затенение» людей: люди, вроде, и прописаны у нас, но они выехали за границу. И мы не можем это отследить. А потом начинается конфуз: по статистическим данным у нас на учете находится определенное количество людей, а «физически» у нас этих людей нет. Мы ж не запрещаем выезд, просто нужно, чтоб всё было в рамках: чтоб мы понимали, кто годен, кто нет, кто в резерве.

Были такие факты во время прошлого призыва, что городской военкомат находил наших «уклонистов», прописанных в Никольском, но живущих в Херсоне. Они проводили их через медкомиссии и отправляли в армию. Нам давали запрос, мы давали личные дела людей.

- Как обстоят дела со срочным призывом?

- Вы знаете, с каждым годом всё хуже и хуже. Призывников становится всё меньше и меньше. В 1996-1998 годах было резкое падение рождаемости в Украине, и мало людей становилось на учёт. Мы работаем с «двухтысячным годом», и их всё меньше и меньше. То есть, либо их сразу увозят куда-то, меняя место жительства, либо, может, прячут. Либо даже уезжают за границу. Очень много приходит людей с прошениями о получении гражданства или вида на жительства, а для этого нужно стать на воинский учёт. А ребята выезжают за границу в 15-летнем возрасте, и призывной ресурс уменьшается. В военкоматы приходят, когда им что-то нужно. Если, например, какое-то учреждение соблюдают законодательство и требует от молодых людей воинский документ, они прибывают. А если не требуют – они и не приходят.

- В каких селах Белозерского района дела с призывом обстоят наилучшим образом?

- Есть Токаревский и Александровский сельские советы. Сейчас у них есть улучшение. В Токаревку, например, я на протяжении двух-трех призывов лично ездил вручать повестки. В прошлом году, в марте, они уже выполнили свой план призыва. Оповестили людей, вручили повестку, направили в военкомат, проконтролировали проведение медкомиссий и т.д. В апреле и мае они уже просто контролировали процесс. Днепровский сельский совет имеет небольшой ресурс, но у них по каждому человеку есть отчетный материал. Все документы предоставляют.

- Есть ли проблемы непосредственно с самими призывниками?

- Приходила семья. Недовольны тем, что наша медкомиссия его признала негодным. А на сборном пункте комиссия высшей квалификации вызнала его пригодным для воинской службы. Намекали на разборки. Понимаете, когда психиатр беседует с человеком и определяет, что он годен, а он с высшим образованием не может тесты пройти – это настораживает.

Плохо, что государство рекламную и агитационную работу сбрасывает на нас. Мы, те люди, которые должны контактировать людьми. И мы проводим эту работу. Когда нам давали планы по контрактам, но на государственном уровне не было ничего, работать было сложно. А когда на государственном уровне начали пускать эти рекламы, объяснять всё людям, граждане начали сами приходить.

- Как у вас налажена организационная работа? На каком уровне находится взаимодействие с органами власти?

- У нас нет своих помещений. Мы арендуем помещения, хотя в 2006 году сами отдали его районному совету. Смешно, конечно. Кабинетов не хватает. Люди есть, и им приходится тесниться. Поднимаем этот вопрос с 2014 года. Понимаете, когда у недвижимости есть хозяин, ему тяжело с ним расставаться. Тогда было условие, что они обеспечат нас и светом, и газом, и водой. Но из-за законодательства они не имеют права этого делать.

В основном райадминистрация нам очень помогает. Помогли сделать ремонт здания. Помогают с оповещением, проводят работу с сельскими головами.

- Несколько слов о деньгах. Это то, что интересует многих: сколько зарабатывают военнослужащие в Украине?

Сейчас денежное довольствие военнослужащего минимально составляет 7200 гривен. В зависимости от воинского звания, выслуги, должности оно увеличивается. Ребята, которые проходят службу в зоне антитеррористической операции, получают в зависимости от места нахождения. Сейчас секретарь Совета нацбезопасности Александр Турчинов выступил с предложением, которое уже закреплено постановлением Кабинета Министров, о повышении денежного довольствие с нового года. Это, как мы понимаем, будет презентовано на День защитника Украины – 14 октября.

14 вересня в палаці Румянцевих і Паскевичів, що у Гомелі, відбулась офіційна зустріч херсонської делегації на чолі з головою Херсонської облдержадміністрації Андрієм Гордєєвим з керівництвом Гомельської області (Білорусь). Разом з головою Гомельського обласного виконавчого комітету Республіки Білорусь Володимиром Дворніком було розглянуто низку важливих питань.

Зокрема обговорювалися можливості будівництва порту Нижні Жари на Дніпрі, на кордоні Гомельської області з Україною.

У полі зору перебувала й аграрна сфера. Мова йшла про закупівлю соняшника в Україні та формування ціни на соняшникову олію. Також голова Херсонської облдержадміністрації Андрій Гордєєв запропонував експортувати херсонський рис до Білорусі.

У зв’язку з розміщенням по сусідству наших держав, торкнулися теми переселенців з України. Адже більше 20 тисяч українців переїхали на територію Гомельської області за часи військового конфлікту в зоні АТО. Володимир Дворнік наголосив, що для переселенців створюються умови для нормального життя, надаються робочі місця, а в районах області створені спеціальні штаби для підтримки українців.

«Білоруська сторона налаштована на міжрегіональне співробітництво та спільне залучення інвестицій. Зацікавив ряд проектів, які ми можемо впровадити на Херсонщині разом з білорусами, а також самостійно, переймаючи їх досвід. Зокрема йдеться про покращення навігації та машинобудування. Вразив і рівень організації спорту в регіоні », - підсумував офіційну зустріч голова Херсонської облдержадміністрації Андрій Гордєєв.

Як і раніше, багато херсонців болісно сприймає втрату Криму, з яким наша область була тісно пов'язана протягом тривалого часу. Природно, людей не може не хвилювати доля бунтівного півострова, де, за твердженнями наших ЗМІ, життя стає нестерпним: зростають ціни на продукти, спостерігається серйозні перебої з електроенергією, не вистачає питної води, провалено курортний сезон, деградує економіка, проводяться масові репресії проти місцевого населення, здійснюється політика насильницької «русифікації».

Все це дає привід нашим відомим політикам оптимістично заявляти про те, що «дуже скоро українські прапори замайоріють над Севастополем і Ялтою». І станеться це без всяких збройних операцій. Все дуже просто - Росія розвалюється, її економіка занепадає і «напівголодний Крим» від безвиходу дуже скоро захоче повернутися, навіть незважаючи на перспективу ліквідації російських шкіл і дитячих садків.

Але виникають питання. Якщо все це відповідає дійсності, то чому немає повідомлень про будь-які масові виступи кримчан проти чинної влади. Чому немає інформації про страйки і демонстрації з вимогами негайного повернення до складу України? Чому не спостерігається масової втечі місцевого населення в Україну?

Майже, ніхто не заперечує того факту, що жити на півострові в даний час нелегко. Тим більше, що заради цього США та їх союзники ввели проти Росії і, зокрема, проти Криму жорсткі економічні санкції, Титанічні зусилля зроблені і нашими владними структурами. Була організована продовольча блокада. Повністю припинені торгівля, залізничне і авіаційне сполучення, Перекрито Севверо-Кримський канал, Підірвано опори, які забезпечували півострів електроенергією, Гранично ускладнені поїздки українців на відпочинок, до родичів і друзів. В списки «Миротворця» вже внесені тисячі прізвищ акторів, співаків, музикантів, політиків, включно з іноземцями, які насмілилися відвідати Крим, минаючи Україну (незрозуміло тільки, чому там опинилися Саакашвілі, Тимошенко і Власенко, які жодним чином не визнають Крим російським).

Всім жителям півострова, які порушили присягу (колишнім українським військовослужбовцям, чиновникам, депутатам, прокурорам, суддям, викладачам та іншим громадянам, які підтримали березневий референдум 2014 роки) офіційно оголошено про невідворотність кримінального покарання, яке їх неминуче наздожене після повернення до складу України. При цьому чомусь мало хто замислився про те, що «зрадників» там набирається досить багато і може не вистачити в'язниць.

Здавалося б, зроблено все можливе для того, щоб створити кримчанам нестерпні умови для життя, щоб вони зрозуміли свою трагічну помилку, повернувшись до Росії. Але, на жаль, за три з половиною роки такого «кощмарого життя» конкретних результатів поки немає. Процес розвалу Росії дещо затримується. Не поспішає з відставкою Путін. Проте більшість російських опозиціонерів, які претендують на Кремль, чомусь воліють мовчати про повернення Криму

А час-то летить невблаганно. І з кожним минулим місяцем півострів все далі і далі віддаляється від України, фактично, перетворюючись для нас в острів І це лякає. До того ж «загнана в кут» Москва починає сама замислюватися про повне блокування Перекопу та Чонгару. І тоді потрапити до Криму стане можливим тільки через Керченську протоку.

Такі невтішні прогнози доводять кримську ситуацію до абсурду, роблячи її тупіковою. При цьому всі розуміють неможливість військового вирішення, враховуючи його непередбачувані наслідки і для українців, і для росіян, і для європейців

Стає зрозумілим - потрібно шукати вихід, незважаючи ні на які складнощі. Для початку слід серйозно поміркувати і проаналізувати ситуацію, що склалася. А потім спробувати ... почати домовлятися.

Безумовно, цей процес буде дуже тривалим і вкрай болісним. Але інших варіантів просто не існує. Не перетворювати же благодатний Крим в поле кривавої і безглуздої битви. До того ж масштабна війна на півдні України підставить під удар наші північні і східні регіони, де чимало сепаратистів. І марно сподіватися на Захід. Воювати за нас ніхто і ніколи не стане. Там прекрасно розуміють, що російські ракети, можливо, до США і не долетять, але, однозначно, принесуть вагомі неприємності для порівняно невеликої Західної Європи.

Єдино вірний вихід полягає лише в мирному вирішенні кримської проблеми. І в Києві, і в Москві вистачає розумних людей, які, напевно, це чудово розуміють. Тим більше, в світовій практиці є показові приклади, коли, здавалося б, непримиренні сторони, приходили до взаємовигідних домовленостей. Це Гонконг, Макао, Гоа. Були знайдені рішення у справах колишньої Югославії, хоча її штучне розчленування досі схвалюють далеко не всі. Розібралися по Судану, домовилися про виведення радянських військ з Німеччини, не допустили кровопролиття на Кіпрі.

Таким чином, можна домовитися і по Криму. Головне, його потрібно зробити мирною, демілітаризованою територією, на якій будуть спокійно проживати і українці, і росіяни, і татари, і інші національності.

Правда, для цього потрібно зважитися на взаємно можливі компроміси. Керівництву Росії треба зрозуміти, що громадяни України повинні безперешкодно їздити в Крим, жити там, займатися бізнесом, торгувати, відпочивати, розпоряджатися своєю власністю і відчувати себе там в цілковитій безпеці. Одним словом, мати всі права, що і росіяни.

У свою чергу, керівництву України слід прийняти,, як належне, національний склад населення півострова з домінуванням етнічних росіян. Їх там 1 млн. 700 тисяч чоловік (і вони продовжують приїжджати з усіх регіонів Росії). Українців - 350 тисяч, кримських татар - 220 тисяч, інших національностей - 30 тисяч. До того ж переважна більшість з них російськомовні і тому ніяка українізація Криму неможлива.

Однозначно, регіон повинен отримати особливий статус з урахуванням його історичних особливостей. Не можна скидати з рахунків і того, як проходило його приєднання до Російської імперії, як він облаштовувався та будував міста, які баталії відбувалися там в XIX -XX століттях. Як це не прикро, але Севастополь доведеться визнати базою Чорноморського флоту РФ. В іншому випадку переговори приречені на провал. У свою чергу, російське керівництво має піти на серйозні поступки з питань управління та делімітарізації півострова.

Необхідно і амністування всіх осіб, які підтримали приєднання Криму до Росії. Без цього неможливе повне примирення. Треба набратися мужності і відмовитися від взаємних образ, докорів і образ.

Звичайно, все це дуже не просто. Але тільки ціною такого всеосяжного глобального компромісу з обох сторін, можливо цивілізоване вирішення кримської проблеми.

До речі, на підтримку цього варіанту недавно висловився і такий впливовий західноєвропейський політик, як лідер Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) і кандидат на пост канцлера ФРН Мартін Шульц, який заявив: «Приналежність Криму Росії - доконаний факт, від якого Москва не відмовиться ... насильно відібрати його у РФ навряд чи можливо і єдиний правильний шлях до примирення - переговори ».

Юрій Анісімов,
Заслужений журналіст України.

- Расскажите, как развивается ситуация с перемещением медведей из Херсонского зооуголка, за который отвечает ваше коммунальное предприятие? Наверное, даже те, кто не особо следит за городскими перипетиями, знают о долгих разбирательствах вокруг этого вопроса.

- После пресс-конференции в газете «Новый День», после проведения совещания у губернатора Херсонской области Андрея Гордеева, мэр города написал письмо руководителю Национального природного парка «Синевир» Николаю Дербаку с просьбой принять на реабилитацию двух медведей, которые относительно взрослые. В частности, мишка Мир, которому уже год и четыре месяца и который активно растет, и его сестра Надя. 15 августа получил ответ от Дербака, что «Синевир» соглашается принять этих двух медведей в реабилитационный центр. Вместе с тем, они указывают, что у них нет средств на организацию перевозки животных, и просят подключить волонтеров, общественные организации, фонды, которые за свой счет заключат договор со специализированным транспортом, совместно с ветеринарами Николаевского зоопарка обеспечат обездвиживание животных для погрузки и транспортируют его в Национальный парк «Синевир». Медведи – это собственность территориальной громады, и мэр должен издать последнее распоряжение, чтоб передать медведей. Мы понимаем, что это необходимо. Двух мишек мы оставим у себя, им будет просторно, они будут всем обеспечены. Когда телеканал 1+1 снимал сюжет о нашем зооуголке, уже не ставился вопрос, что там не смотрят за медведями, что они не ухожены, что им так плохо, что они сдыхают. Там было сказано, что медведи у нас не могут находиться только из-за природных условий – им жарко. Думаю, двух медведей на зиму мы оставим в Херсоне. Пусть наши дети и внуки приходят и смотрят на живую природу.

- На сессии скандал в «медвежьем вопросе» разгорелся с двойной силой. С чем это связано?

- Вопрос о перемещении 4 медведей, которые находятся на содержании в коммунальном предприятии «Гарантия», в природный заповедник «Галич», который имеет 1,5 тысячи квадратных метров для размещения медведей, вызвал резонанс. Ведь «Синевир», с которым мы вели переговоры может предложить 120 тысяч квадратных метров для размещения медведей. Мэр города написал мне резолюцию передать в «Синевир». А на сессию пришел директор областного Департамента экологии Юрий Попутько и принес письмо министра экологии, что этих медведей нужно переместить в «Галич». И приписка, что «Синевир» отказался. То есть, я считаю, идет прямое давление на руководителя «Синевира», который реально подготовлен принять двух медведей. Опять же, так называемая общественность лоббирует перемещение этих медведей в заповедник «Галич». Потому что госпожа Кудина является представителем «Галича» на Херсонщине и получает заработную плату от своего главного предприятия. Я, как руководитель коммунального предприятия «Гарантия», не имею ни одного письма от «Галича». Я вообще не знаю, куда мы передаем коммунальное имущество! Но у нас есть приказ министра, мы живем, как при советской власти: дали команду – выполняй! Это неправильно. Господин Попутько на нас обиделся. Мы ждем очередных провокаций по этому вопросу. Вместе с тем, сессия приняла решение передать медведей в «Галич». В «Синевире» медведи могли бы находиться в естественной среде обитания, сами себе добывать пищу. В «Галиче» этого нет. Там медведь снова будет в клетке. И общественники это знают, но скрывают это от людей.

Теперь «Галич» должен профинансировать перемещение этих медведей: их нужно усыпить, сделать специальную клетку, поместить в специальный трейлер, перевезти их. Кто будет оплачивать? Кроме разговоров, что это оплатят какие-то польские фонды, мы ничего не слышали. У нас нет ни одного официального документа для официальной передачи медведей «Галичу».

З початку реалізації пілотного проекту з екстериторіального погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок експерти Херсонської області прийняли до розгляду 6531 електронний примірник землевпорядної документації. Наразі опрацьовано 6321 проект, що становить 97% від загальної отриманої кількості. Після детального розгляду фахівці надали позитивний висновок і погодили 4067 проектів землеустрою. Не отримали погодження через суттєві зауваження інші 2254 документації. Розгляд решти 210 проектів триває.

На погодження до інших областей структурні підрозділи Головного управління Держгеокадастру у районах (містах) Херсонської області направили 4827 проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі 1904 проекти надійшло від проектних землевпорядних організацій в онлайн-режимі через електронний портал e.land.gov.ua. Вже опрацьовано 4625 проекти, з яких 3401 робота оцінена позитивно, 1251 отримали зауваження, ще 175 залишаються на розгляді у експертів інших областей.

Довідково

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» затверджено тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Розгляд та погодження або відмова в погодженні проектів землеустрою здійснюється працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.